Duża Scena

Wrzesień 13, 2019

RESTAURACJA UKRAINA (Kijów, Charków) / РЕСТОРАН УКРАЇНА (Київ/Харків)

  • 13 września, godz. 19.00, Duża Scena, Teatr Polski w Poznaniu
  • 13 вересня, 19:00, Велика сцена, Театр польський у Познані

performerki: Nina Khyzhna, Oksana Cherkashyna / перформерки: Ніна Хижна, Оксана Черкашина

dramaturgia: Dmytro Levytskyi / драматург: Дмитро Левицький

dźwięk i oprawa wizualna: Yevhen Yakshyn / художнє оформлення, саунд-дизайн: Євген Якшин

badania przypadków korupcji: Piotr Armianovskyi / дослідження корупційних кейсів: Пьотр Армяновський

projekt świateł: Yevhen Kopiiov / світлове вирішення: Євген Копйов

premiera: wrzesień 2017 / прем’єра: вересень 2017

czas trwania spektaklu: 50 minut / тривалість вистави: 50 хв.

Spektakl o korupcji realnej i mentalnej, o zniewoleniu, władzy patriarchatu, ojcach i oligarchach, córkach i aktorkach, o Ukrainie i Ukrainkach. Z elementami ukradzionej mistrzom choreografii.

Wymóg stworzenia spektaklu o korupcji wywołuje aktorski strumień świadomości i serię performatywnych halucynacji, podczas których ujawnione zostają wspomnienia z dzieciństwa, osobiste traumy, idiosynkrazje, lęki, gniew, poczucie braku zawodowego spełnienia i bezradność. Czy ta niemożność mówienia o korupcji oznacza niezdolność wypełnienia narzuconego zadania? Czy zawiera filistyńską perspektywę, zgodnie z którą korupcja, owszem, musi być potępiona, ale ja i tak jestem najważniejsza? Lecz jeśli osobiste jest polityczne, jest jego przyczyną i skutkiem, w takim razie być może ten przypływ osobistego jest gestem wyzwolenia: od wymogu uczenia się na pamięć cudzych słów, od zapisanego scenariusza, od scenarzysty, od władzy, od szefa, od Ojca? W końcu motywy anty-autorytarne, podobnie jak anty-oligarchiczne i patriotyczny, są częstymi efektami ubocznymi ruchów antykorupcyjnych. A jednak ciało Ojca leży na stole już dość długo. Co oznacza, że tak naprawdę scenariusz istnieje, a zakończenie jest otwarte. Dlatego uwolnienie osobistego wciąż może albo stać się gestem wzięcia odpowiedzialności, albo przykuć naszą uwagę tak mocno, że nie zauważymy, że miejsce starego Ojca już zajął Ojciec nowy.

Premiera spektaklu, zrealizowana przy wsparciu Goethe-InstitutUkraine, odbyła się w ramach Międzynarodowego Dnia Korupcji.

*****

Вистава про театральну і ментальну корупцію, про поневолення, владу патріархату, татів і олігархів, доньок і актрис, про Україну і українців. З елементами хореографії, вкраденої у майстрів.

Вимога створення вистави про корупцію викликає акторську хвилю свідомості і серію перформативних галюцинацій, під час яких проявляються спогади з дитинства, особисті травми, ідіосинкразії, страхи, гнів, почуття браку професійної реалізації і безпорадність. Чи є ця неможливість говорити про корупцію — капітуляцією перед поставленим завданням? Чи означає вона прийняття обивательської позиції, з точки зору якої, корупція, звісно, заслуговує на засудження, але своя сорочка — до тіла ближче? Але якщо особисте – це політичне, більше того — це його причина і результат, то чи може бути цей потік особистого —жестом звільнення: від потреби завчати чиїсь слова, від прописаного сценарію, від сценариста, від авторитета, від боса, від Батька? Врешті, саме антиавторитарний мотив, так само, як і антиолігархічний чи патріотичний — часто стає одним із побічних ефектів антикорупційних рухів.

Однак тіло Батька вже давно лежить на столі. Що означає, що сценарію дійсно немає, і фінал — відкритий. А тому вивільнення особистого може стати як жестом прийняття відповідальності, так і захопити собою настільки, що ми й не зауважимо, як місце старого Батька непомітно обійме новий.

Прем’єра вистави, що була створена за підтримки Goethe-Institut Ukraine, відбулася в межах Міжнародного дня корупції.

 

*****

 

Trailer: