13.10.2020

Przysposobienie obronne | czytanie performatywne oraz dyskusja

Zrobione z dużej wysokości zdjęcie asfaltowej drogi, która lekko zakręca. Po obu jej stronach widać piaszczysty teraz, porośnięty roślinnością.

 

Teatr Współczesny w Szczecinie oraz Vera Popova / Вспулчесний театр в Щеціні і Віра Попова 

Przysposobienie obronne | czytanie performatywne oraz dyskusja / ДПЮ | перформативне читання і дискусія 

  • 22 października (czwartek), 19.30, Duża Scena, Teatr Polski w Poznaniu
  • 22 X (четвер), 19.30, Велика сцена, Польський театр у Познані

 

Cena biletu: 15 zł

kup bilet

 

Obejrzyj online:

 

reżyseria: Jakub Skrzywanek

tekst: Dmytro Levytskyi i zespół Piękne Kwiaty z Charkowa

реж. Якуб Скшиванек

текст: Дмитро Левицький і театр Прекрасні квіти з Харкова

 

Przysposobienie obronne to przypowieść, lekcja o zadawaniu ran, rozpoczynająca się słowami: Na ziemi żałośnie maleńkiej żył sobie człowiek maleńki. Jego służba była maleńka. I bardzo maleńki był jego portfel. Pensję dostawał maleńką… Aż któregoś pięknego poranka zapukała do jego okienka niewielka, zdawało się, wojna… Automat dali mu maleńki. Buty mu dali za małe. Hełm mu dali maleńki i małego rozmiaru płaszcz…

Oryginalny spektakl zrealizowany według scenariusza aktorów i aktorek głośnej charkowskiej grupy teatralnej Piękne Kwiaty, zaproszonych weteranów wojennych oraz dramaturga Dmytro Levytskyi’ego miał premierę w 2016 i pokazywany był z ogromnym sukcesem w wielu miastach Ukrainy i zagranicą. Czytanie performatywne Przysposobienia obronnego przygotowane przez Jakuba Skrzywanka narodziło się z potrzeby poszukania odpowiedzi na pytanie, jakimi narzędziami i w jaki sposób współczesny polski teatr może opowiadać o sytuacjach, które mogą wydawać się dla nas – Polek i Polaków – odległe, czy nawet obce, jak trwająca od 2014 roku wojna w Donbasie. Reżyser, zaproszona do współpracy ukraińska aktorka Vera Popova i zespół aktorski Teatru Współczesnego w Szczecinie zastanawiają się nad tym, kim na scenie stają się polscy aktorzy, wcielający się w walczących w sąsiednim kraju żołnierzy. Czy są w stanie opowiedzieć o dramatycznych wydarzeniach wojny, która jest prowadzona za naszymi granicami? A jeśli tak, to w jaki sposób?

tłumaczenie tekstu: Liuba Ilnytska, Joanna Wichowska

ДПЮ це притча, лекція про завдавання ран, що розпочинається словами: На землі безжально маленькій жив був собі чоловік маленький. У нього була служба маленька. І дуже маленький портфель. Отримував він зарплату маленьку… І одного разу – прекрасного ранку – постукала до нього у віконце невелика, здавалось, війна… Автомат йому видали маленький. Чоботи йому видали маленькі. Каску видали маленьку і маленьку – за розмірами – шинель…

Прем’єра оригінальної вистави, створеної за сценарієм акторів і актрис гучної харківської театральної групи Прекрасні квіти, запрошених ветеранів війни і драматурга Дмитра Левицького, відбулася у 2016 р. і була показана з великим успіхом в багатьох містах України і закордону. Перформативне читання ДПЮ, яке створив Якуб Скшиваек, народилося з потреби пошуку відповіді на питання, якими знаряддями  і в який спосіб сучасний польський театр може розповідати про ситуації, які можуть здаватися нам – полькам і полякам – далекими, чи навіть чужими, як війна на Донбасі, що триває з 2014 року. Режисер, запрошена до співпраці українська актриса Віра Попова і акторський колектив Вспулчесного театру в Щеціні розмірковують ким на сцені стають польські актори, що перевтілюються в солдатів, які борються в сусідній країні. Чи здатні вони розповісти про драматичні події війни, що відбувається за кордонами нашої країни? І якщо так, то в який спосіб?

переклад тексту: Люба Ільницька, Йоанна Віховська

 

 

Dmytro Levytskyi – urodzony w 1986 r. w Komsomolsku ukraiński dramatopisarz, reżyser, artysta konceptualny. Obecnie mieszka w Kijowie. Absolwent Chmielnickiego Uniwersytetu Narodowego (tytuł magistra filologii ukraińskiej) i prestiżowej Szkoły Dramatycznej w Moskwie. Współzałożyciel grupy Pic Pic realizującej interaktywne wycieczki audio. Jego zainteresowania koncentrują się wokół przestrzeni miejskiej w jej społecznym, ekonomicznym i historycznym wymiarze. Swoje projekty realizował dla Centrum Badań nad Kulturą Wizualną w Kijowie, Festiwalu Filmu i Urbanistyki 86 w Sławutyczu (Ukraina), Instytutu Teatralnego im. Zbigniewa Raszewskiego w Warszawie. W 2019 był kuratorem projektu Kijowska w ramach Biennale Warszawa. Jest autorem dramaturgii do głośnego ukraińskiego spektaklu Restoran Ukraina (2017) koprodukowanego przez Goethe-Institut, którego tematem jest korupcja i system patriarchalny w Ukrainie.

Дмитро Левицький

Народився у 1986 р. в Комсомольську, український драматург, режисер, митець концептуаліст. Мешкає у Києві. Випускник Хмельницького нацонального університету (магістр української філології) і престижної Драматичної школи у Москві. Співзасновник групи Pic Pic, що створює інтерактивні аудіопрогулянки. Його зацікавлення концентруються довкола міського простору в його суспільному, економічному й історичному вимірі. Свої проєкти реалізовував для Центру досліджень над візуальною культурою у Києві, Фестивалю кіно і урбаністики 86 в Славутичі (Україна), Театрального інституту ім. Збіґнєва Рашевського у Варшаві. У 2019 р. був куратором проєкту Київська в межах Бієнале Варшава. Автор драматургії до гучної української вистави Ресторан Україна (2017), створеної у копродукції з Goethe-Institut, на тему корупції і патріархальної системи в Україні.

 

Jakub Skrzywanek – urodzony w 1992 roku we Wrocławiu. Reżyser, autor, twórca instalacji performatywnych, absolwent Wydziału Reżyserii Dramatu w Akademii Sztuk Teatralnych w Krakowie oraz Filologii Polskiej na Uniwersytecie Wrocławskim. W 2013 roku w ramach stypendium studiował także na Uniwersytecie Karola w Pradze. W styczniu 2016 roku oficjalnie zadebiutował spektaklem Cynkowi chłopcy zrealizowanym w Teatrze Dramatycznym im. Jerzego Szaniawskiego w Wałbrzychu, który został pokazany na najważniejszych polskich festiwalach. W kolejnych latach współpracował z Teatrem Powszechnym w Warszawie, Teatrem Polskim w Poznaniu, Teatrem Muzycznym Capitol we Wrocławiu, Teatrem im. Jana Kochanowskiego w Opolu, Teatrem Zagłębia w Sosnowcu, Teatrem Współczesnym w Szczecinie, czy Teatrem 21, dla którego – wraz z Justyną Sobczyk – wyreżyserował Superspektakl przygotowany w ramach koprodukcji z Teatrem Powszechnym w Warszawie. Jego najgłośniejsze spektakle to Kordian (w Teatrze Polskim w Poznaniu) oraz Mein Kampf (w Teatrze Powszechnym w Warszawie), przygotowany w ramach obchodów Roku Antyfaszystowskiego, gdzie po raz pierwszy w historii na scenie teatralnej podjęto bezpośrednią polemikę z książką autorstwa Adolfa Hitlera, co odbiło się szerokim echem nie tylko w Polsce, ale też poza granicami, gdzie spektakl Skrzywanka był bardzo pozytywnie odbierany m. in. przez „Financial Times”, „New York Times”, „Der Freitag”, „Jerusalem Post”, czy „L’Espresso”. W 2019 roku w miesięczniku „Dialog” ukazał się jego debiutancki dramat Pogrom alfonsów, Warszawa 1905, który został zakwalifikowany do półfinału Gdyńskiej Nagrody Dramaturgicznej. Ostatnio (2019) wyreżyserował w Teatrze Współczesnym w Szczecinie znakomicie przyjętego przez krytykę Kaspara Hausera.

Якуб Скшиванек

Народився в 1992 р. у Варшаві. Режисер, автор, художник перформативних інсталяцій, випускник факультету режисури драми Академії театральних мистецтв у Кракові та польської філології Вроцлавського університету. У 2013 році в рамках стипендії навчався також в Карловому університеті у Празі. В січні 2016 року офіційно дебютував виставою Цинкові хлопчики, яку поставив у Драматичному театрі ім. Єжи Шанявського у Вальбжиху. Ця вистава була показана на найважливіших польських фестивалях. В наступні роки співпрацював з Театром повшехним у Варшаві, Польським театром у Познані, Музичним театром Капітоль у Вроцлаві, Театрі ім. Яна Кохановського в Ополі, Театром Заґлембя в Сосновці, Вспулчесним театром у Щеціні та Театром 21, для якого – спільно з Юстиною Собчик – поставив Супервиставу, що була створена в межах копродукції з Театром повшехним у Варшаві. Його найгучніші вистави це Кордіан (в Польському театрі у Познані) та Mein Kampf (в Театрі повшехному у Варшаві), створена в межах заходів Року антифашизму, де вперше в історії на театральній сцені розпочато полеміку з книгою Адольфа Гітлера, що дало широке відлуння не лише в Польщі, але також за її межами. Вистава Скшиванека була дуже позитивно прийнята, серед іншого, у «Financial Times», «New York Times», «Der Freitag», «Jerusalem Post», чи «L’Espresso».

У 2019 році в місячнику «Діалог» була опублікована його дебютна п’єса Погром альфонсів, Варшава 1905, що була зарахована у півфінал Ґдинської драматургічної нагороди. Нещодавно (2019) поставив у Вспулчесному театрі в Щеціні Каспара Гаузера, якого високо оцінила критика.

 

Oryginalny spektakl zespołu Piękne Kwiaty był zrealizowane w partnerstwie z Liniya Soglasiya i kuratorowany przez Olgę Ladiya-Shcherbakovą i Natalię Palchik.

Оригінальну виставу театру Прекрасні квіти було реалізовано у співпраці з ГО „Лінія згоди” та кураторками Ольгою Ладією-Щербаковою і Наталією Пальчик.

Niebieski napis "POZnań"Po lewej prostokąt w różnych odcieniach pomarańczu. Napis małymi literami "ukrainian institute"LOGOTYP INSTYTUTU TEATRALNEGO. NA CZARNYM TLE NAPIS - INSTYTUT TEATRALNY IM. ZBIGNIEWA RASZEWSKIEGO. Z LEWEJ STRONY DUŻY CZARNY DWUKROPEK I PLUS. W SŁOWIE INSTYTUT ZAMIAST I DWUKROPEK, W SŁOWIE TEATRALNY ZAMIAST T - PLUSNapis "Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego". Wszystkie słowa napisane są na szaro, tylko "Kultury" na czerwono.