12.10.2020

Więzi | spektakl oraz dyskusja

Zdjęcie kobiety o długich ciemnych włosach związanych w warkocz, którą widać od pasa w górę na czarnym tle. Nad jej głową wiszą kolorowe, polne kwiaty.

 

Teatr Wybrzeże w Gdańsku / Театр Вибжеже у Ґданську

Więzi | spektakl oraz dyskusja / Пов’язь | вистава і дискусія 

  • 25 października (niedziela), 19.00, Sala Wielka, Centrum Kultury Zamek
  • 25 X (неділя), 19.00, Велика зала, Центр культури Замок

Pięć osób odzianych w kolorowe, ludowe stroje siedzi, część na krzesłach a część na podłodze. Jedna z kobiet siedzących na krzesłach trzyma w dłoniach bukiet kwiatów. Scena skąpana jest w zielonym świetle. Scena zadymiona i zacieniona; ledwo widoczna jest sylwetka osoby odzianej w jasnozielone spodenki i bluzkę, która wysypuje sobie na głowę wiadro owoców. Wokół niej w fioletowym świetle leżą porzucone ubrania, buty, i kolejne wiadro.

 

Cena biletu / Вартість квитка:

normalny / звичайний  – 55 zł

ulgowy / знижений  – 35 zł

 

kup bilet 

 

Obejrzyj online:

Linki otwarte będą do 22 listopada 2020 r., godz. 19.00.

 

reżyseria: Olena Apczel

tekst na podstawie dzienników i relacji Oleny Apczel: Jarosław Murawski, Michał Buszewicz

 

dramaturgia: Jarosław Murawski

scenografia, kostiumy: Natalia Mleczak

światło, video: Szymon Kluz

asystentka reżysera: Katarzyna Dałek

inspicjentka, suflerka: Katarzyna Wołodźko

 

режисура: Олена Апчел

текст на основі щоденників і стосунків Олени Апчел: Ярослав Муравський, Міхал Бушевіч

 

драматургія: Ярослав Муравський

сценографія, костюми: Наталія Млечак

світло, відео: Шимон Клюз

асистентка режисерки: Катажина Далек

керівниця сцени, суфлерка: Катажина Володзько.

 

obsada:

Małgorzata Brajner Matka oraz Urzędniczka / Obca kobieta / Sprzedawczyni

Katarzyna Dałek Olena

Krzysztof Matuszewski Ojciec oraz Oficer / Polski sąsiad

Agata Bykowska Babcia oraz Ukraińska sąsiadka / Starsza obca kobieta

Jacek Labijak Brat oraz Chłopak / Pogranicznik / Żołnierz / Obcy mężczyzna

 

ролі виконують:

Малґожата Брайнер Мама та  Працівниця управління / Чужа жінка / Продавчині

Катажина Далек Олена

Кшиштоф Матушевський Батько та Офіцер / Польський сусід

Аґата Биковська Бабуля та Українська сусідка / Старша чужа жінка

Яцек Лабіяк Брат та Хлопець / Прикордонник / Солдат / Чужий чоловік

 

prapremiera: 6 stycznia 2019, Stara Apteka

czas trwania: 1 godzina 50 minut (bez przerwy)

 

Spektakl będzie tłumaczony na język migowy.

 

прапрем’єра: 6 січня 2019, Стара Аптека

тривалість: 1 година 50 хвилин (без перерви)

 

Вистава буде супроводжуватись сурдоперекладом.

 

Gdy próbuję wymówić tytuł tego spektaklu, wychodzi mi na końcu coś między „i” a „y”. Wiem, że to dwa różne słowa, ale na szczęście znaczą z grubsza to samo; co innego „przeszłość” i „przyszłość”, których nie umiem odróżnić, a to jednak poważniejszy problem – tak zaczyna się ta historia. Bohaterka urodzona w Donbasie na wschodniej Ukrainie opowiada o swoim kraju z innej perspektywy niż ta, z jaką patrzy się na Ukrainę w Polsce, czyli głównie przez pryzmat tego, co dzieje się we Lwowie i Kijowie. Mówi o tym, jak wygląda Polska z perspektywy Ukrainy, ale przede wszystkim opowiada o samej Ukrainie, kraju niezwykle zróżnicowanym, przeoranym dodatkowo przez trwający od 2014 roku wewnętrzny i zewnętrzny konflikt.

Olena Apczel

 

Więzi oparte są na dziennikach i relacjach Oleny Apczel, ukraińskiej reżyserki i performerki pochodzącej z rejonu Doniecka. To spektakl o życiu „pomiędzy”: pomiędzy Ukrainą i Polską, pomiędzy Ukrainą wschodnią i zachodnią, pomiędzy narzucanymi przez różne środowiska narracjami. Ale przede wszystkim to rzecz o wyborze między potrzebą i chęcią służenia ojczyźnie a miłością do rodziny i rodzinnej ziemi. I o okolicznościach, które sprawiają, że obie te miłości mogą się wykluczać.

W spektaklu wykorzystano dokumentalne nagrania autorstwa Piotra Armianowskiego.

 

Коли намагаюся вимовити назву цієї вистави, у мене виходить закінчення між «і» та «и». Знаю, що це два різні слова, але, на щастя, вони мають приблизно однакове значення; зовсім інша справа з «пшешлосць» (минуле) і «пшишлосць» (майбутнє), які я не розрізняю, а це все ж серйозніша проблема – так починається ця історія. Героїня народжена на Донбасі, на сході України, розповідає про свою країну з іншої перспективи ніж та, з якою на Україну дивляться в Польщі, тобто в основному через призму того, що відбувається у Львові і Києві. Говорить про те, як виглядає Польща з перспективи України, але перед усім розповідає про саму Україну, країну дуже розрізнену, та ще й переорану внутрішнім і зовнішнім конфліктом, що триває з 2014 року.

Олена Апчел

 

Пов’язь постала на основі щоденників і стосунків Олени Апчел, української режисерки і перформерки, яка походить з Донбасу. Це вистава про життя «поміж»: поміж Україною і Польщею, поміж сходом і заходом України, поміж наративами, що накинуті різними середовищами. Але, перш за все, – про вибір між потребою і бажанням служити батьківщині та любов’ю до родини і родинною землі. І про обставини, через які ці любові є взаємовиключними.

У виставі використано документальні записи  Пьотра Армяновського.

 

Olena Apczel – urodzona w 1986 roku. Reżyserka teatralna, performerka, scenarzystka, kuratorka projektów artystycznych. Ukończyła Wydział Sztuki Teatralnej, Filmowej oraz Telewizyjnej Państwowej Akademii Kultury w Charkowie na kierunku Reżyseria Estrady (licencjat), Sztuka Teatralna (magisterium), w tej samej uczelni uzyskała tytuł Doktora Historii Sztuki, tam też w latach 2010–2015 wykładała. Zealizowała liczne czytania i  spektakle teatralne: m.in. Przewoźnika Anny Jablońskiej (VI Festiwal Teatrów Niepublicznych „Kurbalesija” w Charkowie, 2008, Nagroda Krytyki Artystycznej), Mojego pierwszego mężczyznę Jeleny Isajewej (VII Festiwal Teatrów Niepublicznych „Kurbalesija” w Charkowie, 2009, Najlepsza Reżyseria). Autorka performansu Opositorium. Ścieżki/Skrzyżowania będącego efektem badania stref tolerancji dialogu międzywyznaniowego we współczesnym społeczeństwie (Charków, 2016). Współtwórczyni spektakli (jako współreżyserka i aktorka) Tlen Iwana Wyrypajewa, Samotny Zachód Martina McDonagha, Titij Nienaganny Maksima Kuroczkina w Teatrze Kotielok w Charkowie. W 2016 r., razem z reżyserem Artemem Wusikiem, założyła niezależny autorski Bardzo Znany Teatr, gdzie zrealizowali wspólnie sztuki Młotek w gębie Daniła Charmsa i Rodzinne własnego autorstwa. W 2017 r., przy wsparciu British Council, zrealizowała w charkowskim teatrze TAMiJA spektakl Górnicy-malarze wg Lee Halla. We Lwowskim Akademickim Teatrze Dramatycznym wyreżyserowała w 2017 r. Opowieść wigilijną Karola Dickensa, zaś jesienią 2018 r. postdokumentalny spektakl Horyzont 200, gdzie oprócz reżyserii była autorką tekstu i scenografką. W 2019 roku Apczel wyreżyserowała spektakl Więzi w Teatrze Wybrzeże w Gdańsku, za który została nagrodzona  na 18. Festiwalu Prapremier w Teatrze Polskim w Bydgoszczy Specjalną Nagrodą Studenckiej Rezydencji Teatralnej za najlepszy debiut.

 

Олена Апчел

Народилася у 1986 році. Театральна режисерка, перформерка, сценаристка, кураторка мистецьких проєктів. Закінчила факультет театрального мистецтва, кіно і телебачення Державної академії культури у Харкові на спеціальності «режисура естради» (бакалаврат), «театральне мистецтво» (магістратура), на тій же кафедрі здобула звання кандидатки історії мистецтва та викладала у 2010-2015. Реалізувала численні читання і театральні постановки, серед них: Перевізник Анни Яблонської (VI Фестиваль незалежних театрів «Курбалесія» у Харкові, 2008, Відзнака театральних критиків), Мій перший чоловік Олени Ісаєвої (VII Фестиваль незалежних театрів «Курбалесія» у Харкові, 2009, Найкраща режисура). Авторка перформенсу Opositorium. Стежки/Перехрестя (Харків, 2016). Співавторка вистав (як співрежисерка і актриса) Тлін Івана Вирипаєва, Самотній Захід Мартіна МакДони, Титій Бездоганний Максима Курочкіна в Театрі Котелок у Харкові. В 2016 р., разом з відомим режисером Артемом Вусиком, створила незалежний авторський Дуже відомий театр, де вони спільно поставили Молоток в роті Даниїла Хармса і Родинне власного авторства. У 2017 р., за підтримки British Council, поставила у харківському театрі ТАМіЯ виставу Шахтарі-художники Лі Голла. У Львівському академічному театрі ім. Лесі Українки поставила Різдвяну історію Чарльза Діккенса, а восени 2018 р. – постдокументальну виставу Горизонт 200, де, окрім режисури, була співавторкою тексту і співавторкою сценографії. У 2019 році Апчел здійснила постановку вистави Пов’язь в Театрі Вибжеже у Ґданську, за яку отримала на 18. Фестивалі прапрем’єр у Польському театрі в Бидґощі спеціальну відзнаку Студентської театральної резиденції за найкращий дебют.

 

Niebieski napis "POZnań"Po lewej prostokąt w różnych odcieniach pomarańczu. Napis małymi literami "ukrainian institute"LOGOTYP INSTYTUTU TEATRALNEGO. NA CZARNYM TLE NAPIS - INSTYTUT TEATRALNY IM. ZBIGNIEWA RASZEWSKIEGO. Z LEWEJ STRONY DUŻY CZARNY DWUKROPEK I PLUS. W SŁOWIE INSTYTUT ZAMIAST I DWUKROPEK, W SŁOWIE TEATRALNY ZAMIAST T - PLUSNapis "Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego". Wszystkie słowa napisane są na szaro, tylko "Kultury" na czerwono.