Teatr Wybrzeże w Gdańsku / Театр Вибжеже у Ґданську
Więzi | spektakl oraz dyskusja / Пов’язь | вистава і дискусія
- 25 października (niedziela), 19.00, Sala Wielka, Centrum Kultury Zamek
- 25 X (неділя), 19.00, Велика зала, Центр культури Замок
Cena biletu / Вартість квитка:
normalny / звичайний – 55 zł
ulgowy / знижений – 35 zł
Obejrzyj online:
- wersja z tłumaczeniem na polski język migowy
- wersja bez tłumaczenia na polski język migowy + Українська мова
Linki otwarte będą do 22 listopada 2020 r., godz. 19.00.
reżyseria: Olena Apczel
tekst na podstawie dzienników i relacji Oleny Apczel: Jarosław Murawski, Michał Buszewicz
dramaturgia: Jarosław Murawski
scenografia, kostiumy: Natalia Mleczak
światło, video: Szymon Kluz
asystentka reżysera: Katarzyna Dałek
inspicjentka, suflerka: Katarzyna Wołodźko
режисура: Олена Апчел
текст на основі щоденників і стосунків Олени Апчел: Ярослав Муравський, Міхал Бушевіч
драматургія: Ярослав Муравський
сценографія, костюми: Наталія Млечак
світло, відео: Шимон Клюз
асистентка режисерки: Катажина Далек
керівниця сцени, суфлерка: Катажина Володзько.
obsada:
Małgorzata Brajner Matka oraz Urzędniczka / Obca kobieta / Sprzedawczyni
Katarzyna Dałek Olena
Krzysztof Matuszewski Ojciec oraz Oficer / Polski sąsiad
Agata Bykowska Babcia oraz Ukraińska sąsiadka / Starsza obca kobieta
Jacek Labijak Brat oraz Chłopak / Pogranicznik / Żołnierz / Obcy mężczyzna
ролі виконують:
Малґожата Брайнер Мама та Працівниця управління / Чужа жінка / Продавчині
Катажина Далек Олена
Кшиштоф Матушевський Батько та Офіцер / Польський сусід
Аґата Биковська Бабуля та Українська сусідка / Старша чужа жінка
Яцек Лабіяк Брат та Хлопець / Прикордонник / Солдат / Чужий чоловік
prapremiera: 6 stycznia 2019, Stara Apteka
czas trwania: 1 godzina 50 minut (bez przerwy)
Spektakl będzie tłumaczony na język migowy.
прапрем’єра: 6 січня 2019, Стара Аптека
тривалість: 1 година 50 хвилин (без перерви)
Вистава буде супроводжуватись сурдоперекладом.
Gdy próbuję wymówić tytuł tego spektaklu, wychodzi mi na końcu coś między „i” a „y”. Wiem, że to dwa różne słowa, ale na szczęście znaczą z grubsza to samo; co innego „przeszłość” i „przyszłość”, których nie umiem odróżnić, a to jednak poważniejszy problem – tak zaczyna się ta historia. Bohaterka urodzona w Donbasie na wschodniej Ukrainie opowiada o swoim kraju z innej perspektywy niż ta, z jaką patrzy się na Ukrainę w Polsce, czyli głównie przez pryzmat tego, co dzieje się we Lwowie i Kijowie. Mówi o tym, jak wygląda Polska z perspektywy Ukrainy, ale przede wszystkim opowiada o samej Ukrainie, kraju niezwykle zróżnicowanym, przeoranym dodatkowo przez trwający od 2014 roku wewnętrzny i zewnętrzny konflikt.
Olena Apczel
Więzi oparte są na dziennikach i relacjach Oleny Apczel, ukraińskiej reżyserki i performerki pochodzącej z rejonu Doniecka. To spektakl o życiu „pomiędzy”: pomiędzy Ukrainą i Polską, pomiędzy Ukrainą wschodnią i zachodnią, pomiędzy narzucanymi przez różne środowiska narracjami. Ale przede wszystkim to rzecz o wyborze między potrzebą i chęcią służenia ojczyźnie a miłością do rodziny i rodzinnej ziemi. I o okolicznościach, które sprawiają, że obie te miłości mogą się wykluczać.
W spektaklu wykorzystano dokumentalne nagrania autorstwa Piotra Armianowskiego.
Коли намагаюся вимовити назву цієї вистави, у мене виходить закінчення між «і» та «и». Знаю, що це два різні слова, але, на щастя, вони мають приблизно однакове значення; зовсім інша справа з «пшешлосць» (минуле) і «пшишлосць» (майбутнє), які я не розрізняю, а це все ж серйозніша проблема – так починається ця історія. Героїня народжена на Донбасі, на сході України, розповідає про свою країну з іншої перспективи ніж та, з якою на Україну дивляться в Польщі, тобто в основному через призму того, що відбувається у Львові і Києві. Говорить про те, як виглядає Польща з перспективи України, але перед усім розповідає про саму Україну, країну дуже розрізнену, та ще й переорану внутрішнім і зовнішнім конфліктом, що триває з 2014 року.
Олена Апчел
Пов’язь постала на основі щоденників і стосунків Олени Апчел, української режисерки і перформерки, яка походить з Донбасу. Це вистава про життя «поміж»: поміж Україною і Польщею, поміж сходом і заходом України, поміж наративами, що накинуті різними середовищами. Але, перш за все, – про вибір між потребою і бажанням служити батьківщині та любов’ю до родини і родинною землі. І про обставини, через які ці любові є взаємовиключними.
У виставі використано документальні записи Пьотра Армяновського.
Olena Apczel – urodzona w 1986 roku. Reżyserka teatralna, performerka, scenarzystka, kuratorka projektów artystycznych. Ukończyła Wydział Sztuki Teatralnej, Filmowej oraz Telewizyjnej Państwowej Akademii Kultury w Charkowie na kierunku Reżyseria Estrady (licencjat), Sztuka Teatralna (magisterium), w tej samej uczelni uzyskała tytuł Doktora Historii Sztuki, tam też w latach 2010–2015 wykładała. Zealizowała liczne czytania i spektakle teatralne: m.in. Przewoźnika Anny Jablońskiej (VI Festiwal Teatrów Niepublicznych „Kurbalesija” w Charkowie, 2008, Nagroda Krytyki Artystycznej), Mojego pierwszego mężczyznę Jeleny Isajewej (VII Festiwal Teatrów Niepublicznych „Kurbalesija” w Charkowie, 2009, Najlepsza Reżyseria). Autorka performansu Opositorium. Ścieżki/Skrzyżowania będącego efektem badania stref tolerancji dialogu międzywyznaniowego we współczesnym społeczeństwie (Charków, 2016). Współtwórczyni spektakli (jako współreżyserka i aktorka) Tlen Iwana Wyrypajewa, Samotny Zachód Martina McDonagha, Titij Nienaganny Maksima Kuroczkina w Teatrze Kotielok w Charkowie. W 2016 r., razem z reżyserem Artemem Wusikiem, założyła niezależny autorski Bardzo Znany Teatr, gdzie zrealizowali wspólnie sztuki Młotek w gębie Daniła Charmsa i Rodzinne własnego autorstwa. W 2017 r., przy wsparciu British Council, zrealizowała w charkowskim teatrze TAMiJA spektakl Górnicy-malarze wg Lee Halla. We Lwowskim Akademickim Teatrze Dramatycznym wyreżyserowała w 2017 r. Opowieść wigilijną Karola Dickensa, zaś jesienią 2018 r. postdokumentalny spektakl Horyzont 200, gdzie oprócz reżyserii była autorką tekstu i scenografką. W 2019 roku Apczel wyreżyserowała spektakl Więzi w Teatrze Wybrzeże w Gdańsku, za który została nagrodzona na 18. Festiwalu Prapremier w Teatrze Polskim w Bydgoszczy Specjalną Nagrodą Studenckiej Rezydencji Teatralnej za najlepszy debiut.
Олена Апчел
Народилася у 1986 році. Театральна режисерка, перформерка, сценаристка, кураторка мистецьких проєктів. Закінчила факультет театрального мистецтва, кіно і телебачення Державної академії культури у Харкові на спеціальності «режисура естради» (бакалаврат), «театральне мистецтво» (магістратура), на тій же кафедрі здобула звання кандидатки історії мистецтва та викладала у 2010-2015. Реалізувала численні читання і театральні постановки, серед них: Перевізник Анни Яблонської (VI Фестиваль незалежних театрів «Курбалесія» у Харкові, 2008, Відзнака театральних критиків), Мій перший чоловік Олени Ісаєвої (VII Фестиваль незалежних театрів «Курбалесія» у Харкові, 2009, Найкраща режисура). Авторка перформенсу Opositorium. Стежки/Перехрестя (Харків, 2016). Співавторка вистав (як співрежисерка і актриса) Тлін Івана Вирипаєва, Самотній Захід Мартіна МакДони, Титій Бездоганний Максима Курочкіна в Театрі Котелок у Харкові. В 2016 р., разом з відомим режисером Артемом Вусиком, створила незалежний авторський Дуже відомий театр, де вони спільно поставили Молоток в роті Даниїла Хармса і Родинне власного авторства. У 2017 р., за підтримки British Council, поставила у харківському театрі ТАМіЯ виставу Шахтарі-художники Лі Голла. У Львівському академічному театрі ім. Лесі Українки поставила Різдвяну історію Чарльза Діккенса, а восени 2018 р. – постдокументальну виставу Горизонт 200, де, окрім режисури, була співавторкою тексту і співавторкою сценографії. У 2019 році Апчел здійснила постановку вистави Пов’язь в Театрі Вибжеже у Ґданську, за яку отримала на 18. Фестивалі прапрем’єр у Польському театрі в Бидґощі спеціальну відзнаку Студентської театральної резиденції за найкращий дебют.
