WYDARZENIA

Yuliia Andriichuk, Patryk Lichota / Юлія Андрійчук, Патрик Ліхота

KOINCYDENCJA / Випадковість

  • 22 października (czwartek), 18.30, Galeria, Teatr Polski w Poznaniu
  • 22 X (четвер), 18.30, Польський театр у Познані

Dwie kobiety ubrane na czarno w czarnych kapeluszach wiązanych pod brodą siedzą przy szarej ścianie. Obie trzymają ręce na kolanach. Między nimi w złotej donicy stoi dmuchany, zielony kaktus.

Instalacja będzie otwarta dla widzów do końca Festiwalu.

Wstęp wolny.

 

Ukraińsko-polskie małżeństwo artystów młodego pokolenia mieszkające w Poznaniu – Yuliia Andriichuk i Patryk Lichota – stworzą w Teatrze Polskim w Poznaniu instalację multimedialną. Dźwięki, obrazy i technologia przeniosą nas do świata na styku kultury polskiej i ukraińskiej, pozwalając zobaczyć (i usłyszeć) to, co kulturowo nas łączy i odróżnia, jak i to, co jest nam bliskie i dalekie.

 

Społeczność ukraińska bardzo wyraźnie zarysowała swoją obecność w Polsce. Jednocześnie jest to społeczność tylko pozornie skonsolidowana, która tworzy rodzaj diaspory w sposób szczątkowy. WSPÓŁWYSTĘPUJE. Jest czujna wobec siebie, obserwuje się i porównuje, identyfikuje się nieco z obowiązku, urzędniczego nadania. Jest tranzycyjna, chwilowo przemieszkuje w Polsce, by wysyłać pieniądze, znieść różnice ekonomiczne, wrócić do ojczyzny. ALBO, nigdy już nie wróci, wypiera i absorbuje jednocześnie, jest obcym pośród swoich. Instalacja „Koincydencja” pokazuje te relacje w sposób niedosłowny, raczej jako metafory napięć międzykulturowych relacji, gier, zderzeń, nieprzenikalności i autonomii. Pojęcie narodu – choćby w migotliwej definicji – zostaje wydestylowane do niemal fizykalnego laboratorium i gabinetu osobliwości. ZBIEŻNOŚĆ ta nie jest wyjątkowa na tle globalnych procesów migracyjnych, ale stwarza polskiemu społeczeństwu warunki do obserwacji swojej (już nie całkowicie) monokultury.

Yuliia Andriichuk i Patryk Lichota

 

Українсько-польське подружжя митців молодого покоління, які мешкають у Познані – Юлія Андрійчук і Патрик Ліхота – створять в Польському театрі у Познані мультимедійну інсталяцію. Звуки, образи і технології перенесуть нас у світ на стику культур, дозволяючи побачити (і почути) те, що об’єднує і відрізняє нас культурно, як і те, що близьке і далеке нам.

 

Українська спільнота дуже виразно окреслила свою присутність в Польщі. Водночас, це спільнота лище напозір консолідована, що творить певний тип діаспори залишковим способом. СПІВВИСТУПАЄ. Чутлива стосовно себе, спостерігає за собою і порівнює, ідентифікує себе, певною мірою, через обов’язок, урядовий порядок. Вона є транзитною, тимчасово проживає в Польщі, щоб надіслати гроші, витримати економічні відмінності, повернутися в батьківщину. АБО, ніколи вже не повернеться, відштовхує і вбирає водночас, є чужим серед своїх. Інсталяція «Випадковість» показує ці стосунки недослівно, радше як метафори напруг міжкультурних стосунків, ігор, зіткнень, непроникностей і автономій. Поняття нації – хоча б у фрагментарному визначенні – залишається дистильованим до майже фізичної лабораторії і кунсткамери. Ця КОНВЕРГЕНЦІЯ не виняткова на тлі глобальних міграційних процесів, але створює польському суспільству умови для дослідження своєї (вже не цілком) монокультури.

Юлія Андрійчук і Патрик Ліхота

________________________________________________________________________________

Sergey Shabohin / Сергій Шабохін

MARMUR SPOŁECZNY / Суспільний мармур

  • 22 października (czwartek), 18.30, Teatr Polski w Poznaniu
  • 22 X (четвер), 18.30, Польський театр у Познані

Czarne tło przerywane białymi liniami. Na środku dwa zdjęcia złożone w krzyż. Na zdjęciu pionowym widać szary pomnik, przysłonięty zdjęciem poziomym, które przedstawia osobe wymachującą flagą białoruską.

Instalacja będzie otwarta dla widzów do końca Festiwalu.

Wstęp wolny.

 

Zbiera historie, wizerunki, slogany, znalezione przedmioty i tworzy narracje o władzy i samowoli systemu państwowego. We fragmentach i krótkich epizodach z życia codziennego artysta ujawnia podprogowe ideologie podporządkowania – tak o Sergey’u Shabohinie pisała Lena Prents, kuratorka wystawy artysty Praktyki podporzadkowania (Galeria Arsenał w Białymstoku). Shabohin stworzy specjalnie na festiwal instalację, która odnosić się będzie do trwającej w jego kraju rewolucji.

 

Збирає історії, орнаменти, слогани, знайдені предмети і творить нарацію про владу і самочинство державної системи. У фрагментах і коротких епізодах зі щоденного життя митця уявнює підсвідомі ідеології підпорядкування – так про Сергія Шабохіна писала Лєна Прентс, кураторка виставки митця Практики підпорядкування (Галерея Арсенал в Білостоці). Шабохін створює спеціально для фестивалю інсталяцію, яка буде відсилатись до революції, що триває в його країні.

_______________________________________________________________________________

Teatr Współczesny w Szczecinie oraz Vera Popova / Вспулчесний театр в Щеціні і Віра Попова

PRZYSPOSOBIENIE OBRONNE / ДПЮ

czytanie performatywne oraz dyskusja / перформативне читання і дискусія  

  • 22 października (czwartek), 19.30, Duża Scena, Teatr Polski w Poznaniu
  • 22 X (четвер), 19.30, Велика сцена, Польський театр у Познані

Zrobione z dużej wysokości zdjęcie asfaltowej drogi, która lekko zakręca. Po obu jej stronach widać piaszczysty teraz, porośnięty roślinnością.

reżyseria: Jakub Skrzywanek

tekst: Dmytro Levytskyi i zespół Piękne Kwiaty z Charkowa

 

реж. Якуб Скшиванек

текст: Дмитро Левицький і театр Прекрасні квіти з Харкова

 

Cena biletu: 15 zł

kup bilet

 

Projekt będzie dostępny także online.

 

Przysposobienie obronne to przypowieść, lekcja o zadawaniu ran, rozpoczynająca się słowami: Na ziemi żałośnie maleńkiej żył sobie człowiek maleńki. Jego służba była maleńka. I bardzo maleńki był jego portfel. Pensję dostawał maleńką… Aż któregoś pięknego poranka zapukała do jego okienka niewielka, zdawało się, wojna… Automat dali mu maleńki. Buty mu dali za małe. Hełm mu dali maleńki i małego rozmiaru płaszcz…

Oryginalny spektakl zrealizowany według scenariusza aktorów i aktorek głośnej charkowskiej grupy teatralnej Piękne Kwiaty, zaproszonych weteranów wojennych oraz dramaturga Dimy Levytskyi’ego miał premierę w 2016 i pokazywany był z ogromnym sukcesem w wielu miastach Ukrainy i zagranicą. Czytanie performatywne Przysposobienia obronnego przygotowane przez Jakuba Skrzywanka narodziło się z potrzeby poszukania odpowiedzi na pytanie, jakimi narzędziami i w jaki sposób współczesny polski teatr może opowiadać o sytuacjach, które mogą wydawać się dla nas – Polek i Polaków – odległe, czy nawet obce, jak trwająca od 2014 roku wojna w Donbasie. Reżyser, zaproszona do współpracy ukraińska aktorka Vera Popova i zespół aktorski Teatru Współczesnego w Szczecinie zastanawiają się nad tym, kim na scenie stają się polscy aktorzy, wcielający się w walczących w sąsiednim kraju żołnierzy. Czy są w stanie opowiedzieć o dramatycznych wydarzeniach wojny, która jest prowadzona za naszymi granicami? A jeśli tak, to w jaki sposób?

tłumaczenie tekstu: Liuba Ilnytska, Joanna Wichowska

 

ДПЮ це притча, лекція про завдавання ран, що розпочинається словами: На землі безжально маленькій жив був собі чоловік маленький. У нього була служба маленька. І дуже маленький портфель. Отримував він зарплату маленьку… І одного разу – прекрасного ранку – постукала до нього у віконце невелика, здавалось, війна… Автомат йому видали маленький. Чоботи йому видали маленькі. Каску видали маленьку і маленьку – за розмірами – шинель…

Прем’єра оригінальної вистави, створеної за сценарієм акторів і актрис гучної харківської театральної групи Прекрасні квіти, запрошених ветеранів війни і драматурга Дмитра Левицького, відбулася у 2016 р. і була показана з великим успіхом в багатьох містах України і закордону. Перформативне читання ДПЮ, яке створив Якуб Скшиваек, народилося з потреби пошуку відповіді на питання, якими знаряддями  і в який спосіб сучасний польський театр може розповідати про ситуації, які можуть здаватися нам – полькам і полякам – далекими, чи навіть чужими, як війна на Донбасі, що триває з 2014 року. Режисер, запрошена до співпраці українська актриса Віра Попова і акторський колектив Вспулчесного театру в Щеціні розмірковують ким на сцені стають польські актори, що перевтілюються в солдатів, які борються в сусідній країні. Чи здатні вони розповісти про драматичні події війни, що відбувається за кордонами нашої країни? І якщо так, то в який спосіб?

переклад тексту: Люба Ільницька, Йоанна Віховська

 

Oryginalny spektakl zespołu Piękne Kwiaty był zrealizowane w partnerstwie z Liniya Soglasiya i kuratorowany przez Olgę Ladiya-Shcherbakovą i Natalię Palchik.

Оригінальну виставу театру Прекрасні квіти було реалізовано у співпраці з ГО „Лінія згоди” та кураторками Ольгою Ладією-Щербаковою і Наталією Пальчик.

________________________________________________________________________________

OBYWATELKI / Громадянки

debata o sytuacji i prawach kobiet w Polsce / дискусія про ситуацію і права жінок у Польщі

  • 23 października (piątek), 18.30, Duża Scena, Teatr Polski w Poznaniu
  • 23 X (пятниця), 18.30, Велика сцена, Польський театр у Познані

Zdjęcie z protestu. Kobiety ubrane w kurtki stoją obok siebie z transparentami i plakatami. Na jednym z nich napisane jest "Wszystko, co robią mężczyźni ja mogę robić krwawiąc!".

udział wezmą: Marta Mazurek, Maja Staśko, Olga Strizhniova, Alicja Uwarow

prowadzenie: Agata Siwiak

 

візьмуть участь: Марта Мазурек, Майя Стасько, Ольга Стрижньова, Аліція Уваров

модерування: Аґата Сівяк

 

Cena biletu: 5 zł

kup bilet

 

Projekt będzie dostępny także online.

________________________________________________________________________________

Grupa artystyczna Pic Pic / мистецька група Pic Pic

TEN SPACER / Та прогулянка

spacer performatywny / перформативна прогулянка 

  • 24 października (sobota), 13.00, 15.30, Miasto Poznań
  • 25 października (niedziela), 13.00, 15.30, Miasto Poznań
  • 27 października (wtorek), 15.30, Miasto Poznań
  • 24 X (субота), 13.00, 15.30, місто Познань
  • 25 X (неділя), 13.00, 15.30, місто Познань
  • 27 X (вівторок), 15.30, місто Познань

Grupa osób ubranych w kurtki i czapki wędruje polną ściężką. Wszyscy mają założone słuchawki. Wokół nich rośnie trawa. W oddali widać rozmazane budynki i światła miasta. Grupa osób w kurtkach i słuchawkach stoi na chodniku przed brązowym budynkiem i wpatruje się w niego, zasłuchana. Widać, że jest to słoneczny dzień.

Cena biletu: 15 zł

kup bilet

 

Projektowi „Ten spacer” towarzyszyć będzie debata na temat sytuacji i praw kobiet w Polsce i w Poznaniu Obywatelki, w której udział wezmą: Marta Mazurek, Maja Staśko, Olga Strizhniova oraz Alicja Uwarow (Ala Urwał).

Проєкт «Та прогулянку» буде супроводжуватись дискусією на тему ситуації і прав жінок у Польщі і Познані Громадянки, в якій візьмуть участь: Марта Мазурек, Майя Стасько, Ольга Стрижньова та Аліція Уваров (Аля Урвал).

 

Grupa artystyczna Pic Pic – współtwórcy projektu „Ten spacer” została założona w 2016 roku w Kijowie przez dwóch ukraińskich twórców: Dmytro Levytskyi’ego i Piotra Armianovskiego. W swoich projektach kolektyw bada przestrzeń miejską jako scenę, na której zachodzą społeczne interakcje, kulturowe dramaty i która jest nośnikiem pamięci.

Głównym medium, z którym pracują artyści jest spacer performatywny: publiczność podąża za przewodnikami słuchając jednocześnie narratora poprzez słuchawki. Użycie takiego medium sprawia, że codzienne przestrzenie, oswojone i zdefiniowane miejsca, odkrywają inne znaczenia – ukryte, zatarte, wymazywane, niewygodne. Tematem, który artyści będą badać i opracowywać artystycznie w ramach festiwalu Bliscy Nieznajomi w Poznaniu jest doświadczanie miasta przez kobiety. Istotną perspektywą będą kwestie praw kobiet w wymiarze genderowym, politycznym, społecznym i ekonomicznym. Projekt jest współtworzony z kobietami, które doświadczyły lub wciąż doświadczają trudnych sytuacji życiowych oraz konsultowany z poznańskim aktywistkami na rzecz praw kobiet. Głównymi bohaterkami projektu są Olga Strizhniova oraz Alicja Uwarow (Ala Urwał). Ważnym aspektem projektu będzie nowa rzeczywistość zdeterminowana przez Covid-19.

Współtwórcą audiosfery przedstawienia będzie poznański artysta Patryk Lichota.

Projekt inspirowany historiami Ali Uwarow, Olgi Strizhiniovej i innych mieszanek Poznania

 

Мистецьку групу Pic Pic – співавтори проєкту „Та прогулянка” – створили в 2016 році у Києві двоє українських митців: Дмитро Левицький і Пьотр Армяновський. У своїх проєктах колектив досліджує міський простір як сцену на якій відбуваються суспільні ітеракції, культурні драми і яка є носієм пам’яті. Головним медіумом, з яким працюють митці є перформативна прогулянка: публіка прямує за провідниками, водночас слухаючи оповідача через навушники. В результаті застосування такого медіуму щоденні простори, освоєні і визначені місця, відкривають нові значення – приховані, затерті, видалені, неправдоподібні. Тема, яку митці будуть досліджувати і опрацьовувати мистецько в рамках фестивалю – досвід міста через жінок. Суттєвою перспективою будуть питання прав жінок у вимірі гендерному, політичному, суспільному і економічному. Проект створений спільно з жінками, які досвідчили, або досі досвідчують складні життєві ситуації та консультований з познанськими активістками у справах прав жінок. Головними героїнями проєкту є Ольга Стрижньова та Аліція Уваров (Аля Урвал). Важливим аспектом проєкту буде нова реальність, яку детермінував Covid-19.

Співавтором аудіосфери вистави буде познанський митець Патрик Ліхота.

Проєкт інспірований історіями Алі Уваров, Ольги Стрижньової та інших мешканок Познані

 

Kuratorka projektu oraz współpraca dramaturgiczna: Agata Siwiak.

Koncepcja: Pic Pic (Dmytro Levytskyi, Piotr Armianovski), Agata Siwiak

Tekst: Dmytro Levytskyi

Muzyka: Patryk Lichota

Rozwiązanie technologiczne: Piotr Armianovski, Patryk Lichota

Tłumaczenia: Joanna Wichowska

Aktorzy / głosy w słuchawkach: Mariusz Adamski, Dmytro Levytskyi, Vera Popova, Ewa Szumska

Konsultacje społeczne: Katarzyna Czarnota, Marta Mazurek, Agata Oleynowa, Adrianna Sołtysiak, Maja Staśko

 

Кураторка проєкту та драматургічна співпраця: Аґата Сівяк.

Концепція: Pic Pic (Дмитро Левицький, Пьотр Армяновський), Аґата Сівяк

Текст: Дмитро Левицький

Музика: Патрик Ліхота

Технічне рішення: Пьотр Армяновський, Патрик Ліхота

Переклад: Йоанна Віховська

Актори / голоси в навушниках: Маріуш Адамський, Дмитро Левицький, Віра Попова, Єва Шумська

Соціальні консультації: Катажина Чарнота, Марта Мазурек, Аґата Олейнова, Адріанна Солтисяк, Майя Стасько

 

________________________________________________________________________________

Anna Łazar, Ilya Kaminski, Daniel Kotowski, Martyna Zaremba-Maćkowiak / Анна Лазар, Ілля Камінський, Даніель Котовський, Мартина Заремба-Мацковяк

REPUBLIKA GŁUCHYCH / Республіка глухих

wykład performatywny / перформативна лекція 

  • 24 października (sobota), 19.00, Duża Scena, Teatr Polski w Poznaniu
  • 24 X (субота), 19.00, Велика сцена, Польський театр у Познані

Pomarańczowa okładka książki z napisem "Ilya Kaminsky Deaf Republic".

Cena biletu: 15 zł

kup bilet

 

Projekt będzie dostępny także online.

 

Wykład performatywny Republika Głuchych opierać się będzie na poetyckiej opowieści Illi Kaminskiego Deaf Republic. Historia rozgrywa się podczas stanu wojennego w małym miasteczku Wasenka. Występują w niej mieszkańcy Wasenki, rodzina lalkarzy – Alfonso, Sonia, dziecko Annuszka, głuchy kuzyn Pietia, Mamma Galia Armolińskaja, lalkarze, żołnierze i lalki. Mieszkańcy Wasenki wymyślili własny język gestów. Niektóre pochodzą z tradycji rosyjskiej, ukraińskiej, białoruskiej, jidysz, inne z amerykańskiego języka znaków. Pozostałe mogły zostać stworzone przez mieszkańców, którzy chcieli powołać do życia język nieznany władzom. Wykład performatywny Republika Głuchych opierać się będzie na poetyckiej opowieści Deaf Republic autorstwa Ilii Kaminskiego – wybitnego poety, laureata Anisfield-Wolf Book Award (2020), wykładowcy akademickiego, krytyka, tłumacza, a jednocześnie osoby dotkniętej niepełnosprawnością słuchową. Wykład zawierać będzie fragmenty wierszy performowane przez głuchego artystę Daniela Kotowskiego, aktorkę Martynę Zarembę-Mąćkowiak oryginalne nagrania poety oraz komentarze Anny Łazar – tłumaczki i krytyczki, przywołujące wybrane wątki z kultury współczesnej Europy Wschodniej.

 

Перформативна лекція Республіка глухих буде створена за мотивами повісті Іллі Камінського Deaf Republic. Історія розгортається під час воєнного стану в малому містечку Васенка. В ній виступають мешканці Васенки, сім’я лялькарів – Альфонсо, Соня, дитина Аннушка, гляхий кузен  Пєтя, Мамма Галя Армолінська, лялькарі, солдати і ляльки. Мешканці Васенки вигадали власну мову жестів. Деякі жести походять з традиції російської, української, білоруської, їдиш, інші – з американської мови жестів. Решту могли створити мешканці, що хотіли оживити невідому для влади мову. Перформативна лекція Республіка глухих буде опиратися на поетичну повість Deaf Republic  Іллі Камінського – видатного поета, лауреата Anisfield-Wolf Book Award (2020), академічного викладача, критика, і, водночас, людини з порушеннями слуху. Лекція міститиме фрагменти віршів, які перформує глухий артист Даніель Кротовський, актриса Мартина Заремба-Мацковяк, оригінальні записи поета і коментарі Анни Лазар – перекладачки і критикині, що звертаються до вибраних тем з культури сучасної Східної Європи.

 

________________________________________________________________________________

Teatr Wybrzeże w Gdańsku / Театр Вибжеже у Ґданську

WIĘZI / Пов’язь

spektakl oraz dyskusja / вистава і дискусія 

  • 25 października (niedziela), 19.00, Wielka Sala, Centrum Kultury Zamek
  • 25 X (неділя), 19.00, Велика зала, Центр культури Замок

Pięć osób odzianych w kolorowe, ludowe stroje siedzi, część na krzesłach a część na podłodze. Jedna z kobiet siedzących na krzesłach trzyma w dłoniach bukiet kwiatów. Scena skąpana jest w zielonym świetle.

Cena biletu: 15 zł

kup bilet

 

Projekt będzie dostępny także online.

 

reżyseria: Olena Apczel

tekst na podstawie dzienników i relacji Oleny Apczel: Jarosław Murawski, Michał Buszewicz

dramaturgia: Jarosław Murawski

scenografia, kostiumy: Natalia Mleczak

światło, video: Szymon Kluz

asystentka reżysera: Katarzyna Dałek

inspicjentka, suflerka: Katarzyna Wołodźko

 

режисура: Олена Апчел

драматургія: Ярослав Муравський

сценографія, костюми: Наталія Млечак

світло, відео: Шимон Клюз

асистентка режисерки: Катажина Далек

керівниця сцени, суфлерка: Катажина Володзько

 

obsada:

Małgorzata Brajner Matka oraz Urzędniczka / Obca kobieta / Sprzedawczyni

Katarzyna Dałek Olena

Krzysztof Matuszewski Ojciec oraz Oficer / Polski sąsiad

Agata Bykowska Babcia oraz Ukraińska sąsiadka / Starsza obca kobieta

Jacek Labijak Brat oraz Chłopak / Pogranicznik / Żołnierz / Obcy mężczyzna

 

ролі виконують:

Малґожата Брайнер Мама та  Працівниця управління / Чужа жінка / Продавчині

Катажина Далек Олена

Кшиштоф Матушевський Батько та Офіцер / Польський сусід

Аґата Биковська Бабуля та Українська сусідка / Старша чужа жінка

Яцек Лабіяк Брат та Хлопець / Прикордонник / Солдат / Чужий чоловік

 

prapremiera: 6 stycznia 2019, Stara Apteka

czas trwania: 1 godzina 50 minut /bez przerwy/

 

Spektakl będzie tłumaczony na język migowy.

 

прапрем’єра: 6 січня 2019, Стара Аптека

тривалість: 1 година 50 хвилин /без перерви/

 

Вистава буде супроводжуватись сурдоперекладом.

 

Gdy próbuję wymówić tytuł tego spektaklu, wychodzi mi na końcu coś między „i” a „y”. Wiem, że to dwa różne słowa, ale na szczęście znaczą z grubsza to samo; co innego „przeszłość” i „przyszłość”, których nie umiem odróżnić, a to jednak poważniejszy problem – tak zaczyna się ta historia. Bohaterka urodzona w Donbasie na wschodniej Ukrainie opowiada o swoim kraju z innej perspektywy niż ta, z jaką patrzy się na Ukrainę w Polsce, czyli głównie przez pryzmat tego, co dzieje się we Lwowie i Kijowie. Mówi o tym, jak wygląda Polska z perspektywy Ukrainy, ale przede wszystkim opowiada o samej Ukrainie, kraju niezwykle zróżnicowanym, przeoranym dodatkowo przez trwający od 2014 roku wewnętrzny i zewnętrzny konflikt.

Olena Apczel

 

Więzi oparte są na dziennikach i relacjach Oleny Apczel, ukraińskiej reżyserki i performerki pochodzącej z rejonu Doniecka. To spektakl o życiu „pomiędzy”: pomiędzy Ukrainą i Polską, pomiędzy Ukrainą wschodnią i zachodnią, pomiędzy narzucanymi przez różne środowiska narracjami. Ale przede wszystkim to rzecz o wyborze między potrzebą i chęcią służenia ojczyźnie a miłością do rodziny i rodzinnej ziemi. I o okolicznościach, które sprawiają, że obie te miłości mogą się wykluczać.

W spektaklu wykorzystano dokumentalne nagrania autorstwa Piotra Armianowskiego.

 

Коли намагаюся вимовити назву цієї вистави, у мене виходить закінчення між «і» та «и». Знаю, що це два різні слова, але, на щастя, вони мають приблизно однакове значення; зовсім інша справа з «пшешлосць» (минуле) і «пшишлосць» (майбутнє), які я не розрізняю, а це все ж серйозніша проблема – так починається ця історія. Героїня народжена на Донбасі, на сході України, розповідає про свою країну з іншої перспективи ніж та, з якою на Україну дивляться в Польщі, тобто в основному через призму того, що відбувається у Львові і Києві. Говорить про те, як виглядає Польща з перспективи України, але перед усім розповідає про саму Україну, країну дуже розрізнену, та ще й переорану внутрішнім і зовнішнім конфліктом, що триває з 2014 року.

Олена Апчел

 

Пов’язь постала на основі щоденників і стосунків Олени Апчел, української режисерки і перформерки, яка походить з Донбасу. Це вистава про життя «поміж»: поміж Україною і Польщею, поміж сходом і заходом України, поміж наративами, що накинуті різними середовищами. Але, перш за все, – про вибір між потребою і бажанням служити батьківщині та любов’ю до родини і родинною землі. І про обставини, через які ці любові є взаємовиключними.

У виставі використано документальні записи  Пьотра Армяновського.

________________________________________________________________________________


Bliskie Nieznajome | film dokumentalny / документальний фільмnПов’язь

  • 26 listopada (czwartek), 19.00, online
  • 26 XI (четвер), 19.00, онлайн

Osoba o długich blond włosach ubrana w czarną sukienkę przepasaną białym paskiem stoi w białym pokoju. Trzyma dłoń nad głową krokodyla.

reżyseria: Magda Mosiewicz

реж: Маґдалена Мосєвіч

 

Magda Mosiewicz – reżyserka-dokumentalistka i działaczka społeczna stworzy film dokumentalny, który będzie zapisem procesu pracy nad spacerem performatywnym Ten spacer i jednocześnie komentarzem do sytuacji kobiet we współczesnej Polsce.

 


Bilety będą dostępne w kasie oraz w serwisie Bilety24.

Kontakt:
Tel 61 852 05 41; 61 852 56 28;
E-mail rezerwacja@teatr-polski.pl

***

Квитки будуть доступні в касі та онлайн-сервісі Bilety24.

Контакти: 

Тел 61  852 05 41; 61 852 56 28

E-mail rezerwacja@teatr-polski.pl

 

OBSERWUJCIE NAS: Spotkania Teatralne Bliscy Nieznajomi

 

Niebieski napis "POZnań"Po lewej prostokąt w różnych odcieniach pomarańczu. Napis małymi literami "ukrainian institute"LOGOTYP INSTYTUTU TEATRALNEGO. NA CZARNYM TLE NAPIS - INSTYTUT TEATRALNY IM. ZBIGNIEWA RASZEWSKIEGO. Z LEWEJ STRONY DUŻY CZARNY DWUKROPEK I PLUS. W SŁOWIE INSTYTUT ZAMIAST I DWUKROPEK, W SŁOWIE TEATRALNY ZAMIAST T - PLUSNapis "Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego". Wszystkie słowa napisane są na szaro, tylko "Kultury" na czerwono.