Duża Scena

Wrzesień 10, 2019

Biennale Warszawa/Бієнале Варшава

MODERN SLAVERY

  • 10 września, godz.19.00, Duża Scena, Teatr Polski w Poznaniu
  • 10 вересня, 19:00, Велика сцена, Театр польський у Познані 

reżyseria: Bartosz Frąckowiak /режисура: Бартош Фронцков’як

scenografia: Anna Maria Kaczmarska /сценографія: Анна Марія Карчмарська

muzyka, dźwięk: Krzysztof Kaliski, Maciej Szymborski

koncept: Bartosz Frąckowiak, Natalia Sielewicz / концепція: Бартош Фронков’як, Наталія Сєлевіч

dramaturgia: Natalia Sielewicz/ драматургія: Наталія Сєлевіч

światło: Michał Głaszczka / світло:  Міхал Ґлащка

mapy i wizualizacja danych: Jakub de Barbaro /карти і візуалізація даних:  Якуб де Барбаро / Jakub de Barbaro

aktorzy i aktorki: Beata Bandurska, Magdalena Celmer, Maciej Pesta, Martyna Peszko, Anita Sokołowska, Konrad Wosik /

актори і актриси: Беата Бандурська, Маґдалена Цельмер, Мацєй Песта, Мартина Пешко, Аніта Соколовська, Конрад Восік / Beata Bandurska, Magdalena Celmer, Maciej Pesta, Martyna Peszko, Anita Sokołowska, Konrad Wosik

premiera: maj 2018 / прем’єра: травень 2018

czas trwania spektaklu: 120 minut / тривалість вистави: 120 хв.

Polska w statystykach dotyczących współczesnego niewolnictwa zajmuje niechlubną pierwszą pozycję w Unii Europejskiej. Niewolnicy są w zasadzie wszędzie. W znanych warszawskich restauracjach, na placach budowy, w zamkniętych zakładach produkcyjnych, w przetwórniach, sadach i na farmach. Pochodzą z Ukrainy, Białorusi, Korei, Filipin, Chin, Wietnamu. Niekiedy są Polakami. Raport Global Slavery Index ujawnia, że w Polsce w 2016 r. żyło ponad 181 tysięcy nowoczesnych niewolników, co odpowiada 0,476% populacji Polski. Niewolnictwo nie jest tu jednak metaforą określającą każdy rodzaj wyzysku.

Mówimy o sytuacjach niepłatnej pracy przymusowej, związanej z handlem ludźmi czy fikcyjnym zadłużeniem.

Zespół Biennale Warszawa przeprowadził śledztwo i sprawdził, skąd biorą się takie statystyki, z jakimi sytuacjami, miejscami i historiami są związane. Istotne było poszukanie odpowiedzi na pytanie, dlaczego to zjawisko jest całkowicie niewidoczne i rzadko komentowane w debacie publicznej. Z tego działania powstał spektakl-wystawa.

Spektakl ukazuje niewolnictwo jako współczesne zjawisko globalne, mające swoje

rozmaite odsłony i ekspresje, związane z dramatami i biografiami bardzo różnych ludzi, z różnych kultur, religii i ras. Niewolnicy nie żyją bowiem daleko, na fantazmatycznych i nierealnych plantacjach, ale również tuż za ścianą sali najbardziej wykwintnej warszawskiej restauracji.

*****

В статистиках, що стосуються сучасного рабства, Польща займає неофіційне перше місце в Європейському Союзі. Загалом, раби є всюди.  У відомих варшавських ресторанах, на будівельних майданчиках, на закритих підприємствах, заводах, фермах і в садах. Походять з України, Білорусі, Кореї, Філіппін, Китаю, В’єтнаму. Іноді вони є поляками. Рапорт Global Slavery Index засвідчує, що в Польщі у 2016 р. проживали понад 181 тисяча сучасних рабів, що відповідає 0,476 % популяції Польщі. Однак, рабство тут не є метафорою, що характеризує кожен тип зиску. Йдеться про випадки неоплачуваної примусової праці, пов’язаної із торгівлею людьми чи фіктивною заборгованістю.

Колектив Бієнале Варшава провів розслідування й перевірив звідки беруться такі статистики, з якими ситуаціями, місцями й історіями вони пов’язані. Важливими були пошуки відповіді на питання, чому це явище залишається абсолютно невидимим і рідко коментованим у публічних дебатах. З цієї діяльності постала вистава-виставка.

Вистава визначає рабство як сучасне глобальне явище, що має власні різноманітні форми і вираження, пов’язані з драмами і біографіями дуже різних людей, які належать до різних культур, релігій і рас. Адже раби не живуть далеко, на фантасмагоричних і нереальних плантаціях, а просто за стіною залу найбільш вишуканого варшавського ресторану.