TWÓRCY/художники: Україна

PUSTA SCENA Z WISZĄCYMI RAMAMI OKIEN OŚWIETLONA KILKOMA PUNKTOWYMI REFLEKTORAMI

POLSKA

LWÓW NIE ODDAMY

Katarzyna Szyngiera

Reżyserka, absolwentka Wydziału Reżyserii Dramatu Państwowej Wyższej Szkoły Teatralnej w Krakowie. Laureatka nagrody głównej festiwalu Koszalińskie Konfrontacje Młodych „m-teatr” 2015 za spektakl „Świadkowie albo nasza mała stabilizacja”, zrealizowany w Teatrze Współczesnym w Szczecinie na podstawie dramatu T. Różewicza. W tym samym teatrze w 2017 r. wyreżyserowała prapremierę „Feinweinblein” W. Murek. Reżyserka spektakli „Bóg w dom” oraz „Swarka” w Teatrze Polskim w Bydgoszczy, opartych na reportażach, których jest współautorką wraz z Mirosławem Wlekłym (publikowanych m.in. w magazynie „Duży Format”). Jej spektakle wystawiane były we Wrocławskim Teatrze Współczesnym, Teatrze Polskim w Bielsku-Białej, w ramach Malta Festival, w Muzeum Powstania Warszawskiego. W ramach projektu WFDiF „Teatroteka” zrealizowała Teatr Telewizji „Zgaga”. We współpracy z JCC Polska i Muzeum Polin realizuje projekt „1968 PRZEPRASZAMY”, dotyczący tragicznych wydarzeń Marca 1968 roku. Współtworzy zainicjowany przez Krystynę Duniec Objazdowy Uniwersytet Powszechny im. Ireny Krzywickiej.

Катажина Шинґєра

Режисерка, випускниця факультету театральної режисури Державної вищої театральної школи у Кракові. Лауреатка головної нагороди фестивалю Кошалінські конфронтації молодих “m-teatr” 2015 за виставу “Свідки, або Наша мала стабілізація” створену в Театрі вспулчесному в Щеціні за п’єсою Т. Ружевича. В цьому ж театрі у 2017 р. здійснила постановку прапрем’єри „Feinweinblein” В. Мурек. Режисерка вистав “Бог в дім” і “Сварка” у Театрі польському в Бидґощі на основі репортажів, співавторкою яких виступає разом з Мірославом Влеклим (були опубліковані, серед інших, у журналі “Великий формат”). Вистави режисерки були представлені у Вроцлавському театрі вспулчесному, Театрі польському у Бєльську-Бялей, в межах Malta Festival, у Музеї Варшавського повстання. В межах проєкту WFDiF “Театротека” реалізувала театр телебачення “Печія”. У співпраці з JCC Польща і Музеєм Полін здійснила проєкт “1968 ПЕРЕПРОШУЄМО”, що стосувався трагічних подій Березня 1968 року. Є співтворчинею Мандрівного університету повшехного ім. Ірени Кшивіцкої, який ініціювала Кристина Дунєц.

Marcin Napiórkowski

Badacz mitów, doktor habilitowany nauk humanistycznych, wykładowca w Instytucie Kultury Polskiej UW. Interesuje się mitami konsumenckimi, legendami miejskimi, teoriami spiskowymi i pseudonaukowymi. Pisuje regularnie w „Tygodniku Powszechnym”, a czasami też w innych miejscach. Dotychczas napisał trzy książki: „Mitologia współczesna”, „Władza wyobraźni” i „Powstanie umarłych” (nominowana do Złotej Róży dla najlepszej książki popularnonaukowej, Nagrody im. Długosza oraz Nagrody Historycznej im. Kazimierza Moczarskiego). Pracuje nad czwartą, poświęconą mitologiom współczesnego kapitalizmu. Ciekawymi odkryciami dzieli się na blogu mitologiawspolczesna.pl.

Марцін Напюрковскі

Дослідник міфів, доктор гуманітарних наук, викладач Інституту польської культури ВУ. Цікавиться споживацькими мітами, міськими легендами, псевдонауковими теоріями і теоріями змов. Регулярно дописує в “Тижневик повшехни” і, періодично, до інших видань. Станом на зараз, написав три книги: “Сучасна міфологія”, “Влада уяви” і “Воскресіння мертвих” (номінована на Золоту розу як найкраща науково-популярна книжка, Нагороду ім. Длуґоша й Історичну нагороду ім. Казімєжа Мочарського). Працює над четвертою, присвяченою мітологіям сучасного капіталізму. Цікавими відкриттями ділиться на блозі mitologiawspolczesna.pl.

Mirosław Wlekły

Reporter, absolwent Uniwersytetu Wrocławskiego i Polskiej Szkoły Reportażu, członek stowarzyszenia reporterów „Rekolektyw”. Autor książek: „All inclusive. Raj, w którym seks jest bogiem” oraz nagrodzonej Nagrodą Magellana „Tu byłem. Tony Halik”, na podstawie której kręcony jest właśnie pełnometrażowy dokument. Publikował też w antologiach „Grzech jest kobietą”, „NieObcy”, „Obrażenia. Pobici z Polską” oraz w prasie zagranicznej (m.in. w Portugalii, Niemczech i Angoli). Jest współautorem reportaży, na podstawie których powstały spektakle teatralne: „Listy na wolność” (Teatr Nowy w Poznaniu), „Swarka” (Teatr Polski w Bydgoszczy) i „Bóg w dom” (Teatr Polski w Bydgoszczy). Nominowany do nagród: Newsweeka im. Teresy Torańskiej i im. Beaty Pawlak. Aktualnie pracuje nad książką reporterską na temat Kościoła katolickiego w czasach papieża Franciszka.

Мірослав Влекли

Репортер, випускник Вроцлавського університету і Польської школи репортажу, член об’єднання репортерів “Реколектив”. Автор книг: „All inclusive. Рай, в якому секс є богом”, а також, удостоєної Нагороди Магеллана “Я тут був. Тоні Галік”, за мотивами якої було знято повнометражний документальний фільм. Друкувався також в антологіях “Гріх є жінкою”, “НеЧужі”, “Ушкодження. Ті, що побилися з Польщею”, а також у закордонній пресі (серед інших, у Португалії, Німеччині і Анголі). співкуратор репортажу, на основі яких були створені вистави “Листи на свободу” (Театр новий у Познані), “Сварка” (Театр польський в Бидґощі) і “Бог в дім” (Театр польський в Бидґощі). Намінований на нагороди: Newsweek-а ім. Терези Торанськєй та ім. Беати Павлак. Зараз працює над репортерською книжкою на тему Католицького костелу в часи папи Франциска.

Olga Maciupa

Dramatopisarka, teatrolożka, doktor nauk humanistycznych. Absolwentka Lwowskiego Uniwersytetu Narodowego im. I. Franki oraz Uniwersytetu M. Curie-Skłodowskiej w Lublinie. W latach 2009–2011 była dyrektorką Międzynarodowego Festiwalu Teatralnego Drabyna we Lwowie. W styczniu 2016 roku inicjowała założenie Niezależnej Platformy Artystycznej TransDramaticum w Lublinie, której celem jest tłumaczenia dramaturgii współczesnej. Autorka sztuk, m.in.: „ Morze tam, gdzie mnie nie ma” (2011), „Sobowtóry” (2014), „Ballada ekologiczna” (2015), „Czas na pilates” (2017). Sztuki niejednokrotnie zwyciężały w konkursach dramaturgicznych. Dramat „Sobowtóry” został przetłumaczony na polski i opublikowany w „Dialogu” (2016/7–8). Dramat „Ballada ekologiczna” zwyciężył na niemieckim konkursie poświęconym dramaturgii współczesnej Heidelberger Stückemarkt w 2017 roku.

Ольга Мацюпа

Драматургиня, театрознавиця, кандидатка гуманітарних наук. Випускниця Львівського національного університету ім. І. Франка та Університету М. Склодовської-Кюрі в Любліні. У 2009-2011 роках була директоркою Міжнародного театрального фестивалю “Драбина” у Львові. В січні 2016 року була ініціаторкою створення Незалежної мистецької платформи TransDramaticum в Любліні, яка має на меті переклад сучасної драматургії. Авторка п’єс, серед інших: “Море там, де мене нема” (2011), “Двійники” (2014), “Екологічна балада” (2015), “Час пілатесу” (2017). П’єси Ольги Мацюпи неодноразово перемагали в конкурсах драматургії. П’єса “ Двійники” була перекладена польською і опублікована у часописі “Діалог” (2016/7-8). П’єса “Екологічна балада” здобула перемогу на німецькому конкурсі присвяченому сучасній драматургії Heidelberger Stückemarkt у 2017 році.

MODERN SLAVERY

Bartek Frąckowiak

Kurator, reżyser, badacz kultury. Zastępca dyrektora Biennale Warszawa. W latach 2014–2017 zastępca dyrektora Teatru Polskiego im. Hieronima Konieczki w Bydgoszczy oraz kurator Międzynarodowego Festiwalu Prapremier. Absolwent Międzywydziałowych Indywidualnych Studiów Humanistycznych na Uniwersytecie Warszawskim i międzyuczelnianych studiów w Akademii „Artes Liberales”. Od 2010 r. pełni funkcję dyrektora programowego HOBO Art Foundation, fundacji działającej na rzecz rozwoju sztuk performatywnych i wizualnych, promującej znoszenie granic między sztuką a nauką w imię zasady łączenia kreacji z badaniem. Kurator cyklu Wykładów performatywnych, realizowanego z Fundacją Bęc Zmiana (2012). Reżyser przedstawień: m.in. „Komornickiej. Biografii pozornej” (2012); „W pustyni i w puszczy. Z Sienkiewicza i z Innych” W. Szczawińskiej i B. Frąckowiaka w Teatrze Dramatycznym w Wałbrzychu (2011); wykładu performatywnego „Sztuka bycia postacią” (2012), „Afryki” Agnieszki Jakimiak (2014 r.), „Granic” Julii Holewińskiej (2016) „Workplace” Natalii Fiedorczuk (2017) oraz dokumentalno-śledczego spektaklu „Modern Slavery” (2018). Publikował w różnych pismach teatralnych i społeczno-kulturalnych: „Autoportret”, „Dialog”, „Didaskalia”, „Krytyka Polityczna”, „Teatr”.

Бартек Фронцков’як

Куратор, режисер, дослідник культури. заступник директора Бієнале Варшава. У 2014-2017 роках був заступником директора Театру польського ім. Ієроніма Конєчки в Бидґощі та куратором Міжнародного фестивалю прапрем’єр. Випускник Міжфакультетських індивідуальних студій у Академії „Artes Liberales”. З 2010 р. виконує обов’язки програмного директора HOBO Art Foundation, фонду, діяльність якого спрямована на розвиток перформативних і візуальних мистецтв і промоцію знесення кордонів між мистецтвом і наукою в ім’я ідеї поєднання творення з дослідженням. Куратор циклу Перформативних лекцій, реалізація яких відбувається спільно з Фондом Гуп Зміна (2012). Режисер вистав: серед інших, “Коморніцка. Удавана біографія” (2012); “В пустелі і в пущі. Зі Сенкевича і з Інших” В. Щавінської і Б. Фронцков’яка в Театрі драматичному в Вальбжиху (2011); перформативної лекції “Мистецтво бути персонажем” (2012); “Африки” Аґнєшки Якім’як (2014); “Кордонів” Юлії Голевінської (2016); “Workplace” Наталії Фєдорчук (2017) та документально-дослідницької вистави “Modern Slavery” (2018). Друкувався в різних соціо-культурних виданнях: “Автопортрет”, “Діалог”, “Дідаскалія”, “Критика політична”, “Театр”.

Natalia Sielewicz

Historyczka sztuki i kuratorka w Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie. Absolwentka Central Saint Martins College i Courtauld Institute w Londynie. Kuratorka wystawy „Chuliganki” (2017), problematyzującej performatywność i taniec jako narzędzia kobiecego oporu, wystawy „Ministerstwo Spraw Wewnętrznych. Intymność jako tekst” (2017), poświęconej afektom i poetyce wyznania w literaturze i sztukach wizualnych. Jest również kuratorką „Ustawień prywatności” (2014), jednej z pierwszych, instytucjonalnych wystaw przyglądającej się wpływowi nowych technologii na kondycję człowieka w dobie późnego kapitalizmu, oraz wystawy „Chleb i Róże. Artyści wobec podziałów klasowych” (2015, wspólnie z Łukaszem Rondudą). Kuratorka i producentka licznych performansów i projekcji filmowych.

Наталія Сєлевіч

Історикиня науки і кураторка Музею сучасного мистецтва в Варшаві. Випускниця Central Saint Martins College i Courtauld Institute в Лондоні. Кураторка виставки “Хуліганки” (2017), що проблематизує перформативність і танець як знаряддя жіночого опору, виставки “Міністерство внутрішніх справ. Інтимність як текст” (2017), присвяченої афектам і поетиці визнання в літературі й візуальних мистецтвах. Також є кураторкою “Налаштувань приватності” (2014), однієї з перших інституційних виставок, що присвячена впливу нових технологій на стан людини в добу пізнього капіталізму, а також виставки “Хліб і рожі. Митці проти класових поділів” (2015, спільно з Лукашем Рондудою). Кураторка і менеджерка численних перформансів і кіно проекцій.

UKRAINA

CZERWONE WESELE / Червоне весілля

Viktoriya Myronyuk

Artystka interdyscyplinarna, performerka i działaczka teatralna. Ukończyła program licencjacki z teorii kultury na Akademii Kijowsko-Mohylańskiej w Kijowie, magisterski program współczesnych praktyk scenicznych i kultury wizualnej w Madrycie, a także studia doktoranckie z obszaru performatyki i scenografii w Brukseli. Realizuje przede wszystkim interdycyplinarne projekty na styku praktyk performatywnych, partycypacyjnych i wizualnych, w których bada kwestie związane z rytuałami, ich granicami i możliwościami.

Вікторія Миронюк

міждисциплінарна мисткиня, перформерка і театральна діячка. Закінчила бакалаврську програму з теорії культури в Києво-Могилянській Академії у Києві, магістерську програму сучасних сценічних практик та візуальної культури в Мадриді, а також програму післядипломної освіти за напрямком перформенсу і сценографії у Брюсселі. Працює над проектами на перетині перформативних, партисипативних та візуальних мистецьких практик, які досліджують питання ритуальних структур, їхні межі та потенціали.

Hanna Onyshchenko

Absolwentka Państwowej Akademii Kultury w Charkowie, od 1983 roku kieruje Teatrem „Publicyst” (w 1983 r.), jednym z najstarszych charkowskich teatrów studenckich. Pod jej kierownictwem teatr zmienił swój profil z agitacyjnego (aż do lat 80. tego typu teatry zajmowały się propagowaniem idei komunizmu) na artystyczny i edukacyjny, stał się platformą alternatywnej edukacji teatralnej. Obecnie Hanna jest dyrektorka artystyczną Teatru „Publicyst”, wykładowczynią działającego przy teatrze studium i reżyserką.

Ганна Онищенко

випускниця Харківської державної академії культури в Харкові, з 1983 року керує Театром “Публіцист”, одним із найстаріших харківських студентських театрів. Під її керівництвом театр змінив свій профіль з агітаційного (до 80-х років театри такого типу займалися пропагандою ідеї комунізму) на мистецький і освітній, став платформою альтернативної театральної освіти. Зараз Ганна є художньою керівницею Театру “Публіцист”, викладачкою студії, що діє при театрі і режисеркою.

Kostiantyn Vasiukov

Absolwent studium przy Teatrze „Publicyst”, od 2004 roku jest członkiem zespołu aktorskiego teatru, od 2013 pracuje również jako reżyser. W teatrze pełni również funkcje menedżerskie i dyrektorskie. Dzięki Kostiantynowi Teatr „Publicyst” przeszedł zmiany: zwrócił się ku tematyce społecznej, zyskał wyraźne wizualne oblicze i rys krytyczny. Ostatni projekt Kostiantyna to spektakl o przemocy w rodzinie „Ta, która umiera” („Та, що вмирає”). Podczas pracy nad spektaklem zorganizowano twórczy obóz dla dzieci z trudnych rodzin, a zrealizowane przez dzieci animacje zostały wykorzystane w przedstawieniu.

Костянтин Васюков

випускник студії при Театрі “Публіцист”, з 2004 року є членом колективу театру, з 2013 працює також як режисер. В театрі також виконує функції менеджера і директора. Завдяки Костянтинові Театр “Публіцист” звернувся до соціальної тематики, здобув виразне візуальне обличчя і риси критичності. Останній проект Костянтина це вистава про насилля в родині “Та, що вмирає”. Під час роботи над виставою було організовано творчий табір для дітей зі “складних” сімей, а анімації, що їх створили діти, були використані у виставі.

PIĘKNE, PIĘKNE, PIĘKNE CZASY / Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи

Roza Sarkisian

Absolwentka Wydziału Reżyserii Charkowskiego Państwowego Uniwersytetu Sztuki im. I.P. Kotlarewskiego (2012) i socjologii politycznej na Państwowym Uniwersytecie im. W.N. Karazina w Charkowie (2009). Inicjatorka, dyrektorka artystyczna i reżyserka charkowskiego Teatru De Facto. Od października 2017 roku – główna reżyserka (etatowa reżyserka, odpowiedzialna za kształt artystyczny teatru) w Pierwszym Teatrze (Pierwszym Akademickim Ukraińskim Teatrze dla Dzieci i Młodzieży) we Lwowie. Laureatka stypendium Gaude Polonia Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego RP w 2017 roku i konkursu British Council Ukraine Taking the Stage 2017.

Роза Саркісян,

випускниця кафедри режисури Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (2012) і політичної соціології Державного університету ім. В. Н. Каразіна у Харкові (2009). Ініціаторка, художня керівниця і режисерка харківського Театру De Facto. Від жовтня 2017 – головна режисерка (штатна режисерка, відповідальна за мистецьку форму театру) Першого театру (Перший академічний український театр для дітей та юнацтва) у Львові. Лауреатка стипендії Gaude Polonia Міністра культури і національної спадщини РП у 2017 році та конкурсу British Council Ukraine “Taking the Stage 2017”.

Joanna Wichowska

Dramaturżka, kuratorka i krytyczka teatralna. Absolwentka teatrologii Uniwersytetu Jagiellońskiego w Krakowie. Współpracowniczka „Dwutygodnika” i gazety teatralnej „Didaskalia”. Jako dramaturżka pracowała m.in. z Oliverem Frljiciem, Wojtkiem Klemmem, Agnieszką Błońską, Rozą Sarkisian w teatrach, takich jak Narodowy Stary Teatr w Krakowie, Teatr Powszechny w Warszawie, Pierwszy Teatr we Lwowie. Kuratorka wielu projektów performatywnych i edukacyjnych, w tym realizowanych w Ukrainie i/lub z udziałem ukraińskich twórców i twórczyń.

Йоанна Віховська

драматургиня, кураторка і театральна критикиня. Випускниця театрознавства Ягеллонського університету у Кракові. Співпрацює з “Двутиґодніком” і театральним виданням “Дидаскалія”. Як драматургиня співпрацювала, серед інших, з Олівером Фрлічем, Войтком Клеммом, Аґнєшкою Блонською, Розою Саркісян, в таких театрах: Національний старий театр у Кракові, Театр повшехни у Варшаві, Перший театр у Львові. Кураторка багатьох перформативних і освітніх проектів, в тому числі, реалізованих в Україні і/або за участі українських митців і мисткинь.

RESTAURACJA UKRAINA / Ресторан Україна

Nina Khyzhna

Aktorka, performerka, choreografka, uczestniczka wielu niezależnych projektów performatywnych. Absolwentka Wydziału Aktorskiego Charkowskiego Państwowego Uniwersytetu Sztuki im. I.P. Kotlarewskiego. Pracowała w kilku charkowskich teatrach, m.in. Teatrze-Studio Vinora, Państwowym Akademickim Teatrze Dramatycznym im. Szewczenki, Państwowym Teatrze dla Dzieci i Młodzieży. Obecnie pracuje w charkowskim Teatrze Neft (ТЕАТР НЕФТЬ), wykłada w Szkole Sztuki Aktorskiej „Ciasto”(Школа актерского мастерства «ТЕСТО») i tworzy choreografię do spektaklu „Diabły” w reżyserii Agnieszki Błońskiej w Teatrze Powszechnym w Warszawie.

Ніна Хижна

актриса, перформерка, хореографка, учасниця багатьох незалежних перформативних проектів. Випускниця кафедри майстерності актора Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського. Працювала в декількох харківських театрах, серед іншого, Театрі-студії “Вінора”, Державному академічному драматичному театрі ім. Т. Шевченка, Державному театрі для дітей та юнацтва. Зараз працює у харківському Театрі “Нєфть”, викладає в Школі акторськорської майстерності “Тісто” і створює хореографію до вистави “Чорти” в режисурі Аґнєшки Блонської у Театрі повшехному в Варшаві.

Oksana Cherkashyna

Aktorka teatru Piękne Kwiaty (Прекрасные Цветы) oraz Kijowskiego Akademickiego Teatru Dramatu i Komedii na Lewym Brzegu Dniepru. Ukończyła Wydział Aktorski Charkowskiego Państwowego Uniwersytetu Sztuki im. I.P. Kotlarewskiego. Pracowała w Państwowym Akademickim Teatrze Dramatycznym im. Tarasa Szewczenki w Charkowie, współpracowała z teatrami na Ukrainie, w Polsce, Włoszech, Niemczech. Prowadziła kursy aktorskie i kursy perfomansu w Szkole Sztuki Aktorskiej „Ciasto” w Charkowie. Za rolę Ukrainki w spektaklu „Lwów nie oddamy” w reż. Katarzyny Szyngiery (Teatr im. Wandy Siemaszkowej w Rzeszowie) Jury 25. Konkursu na Wystawienie Polskiej Sztuki Współczesnej przyznało jej nagrodę dla najlepszej aktorki. Jest również performerką, pedagożką teatralną, reżyserką.

Оксана Черкашина

актриса Театру “Прекрасні квіти” та Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Закінчила кафедру майстерності актора Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського. Працювала в Державному академічному драматичному театрі ім. Т. Шевченка у Харкові, співпрацювала з театрами в Україні, Польщі, Італії, Німеччині. Проводила акторські курси і курси перформенсу в Школі акторської майстерності “Тісто” у Харкові. За роль Українки у виставі “Левів не віддамо” в режисурі Катажини Шинґєри (Театр ім. Ванди Сємашкової в Жешові) жюрі 25 Конкурсу на постановку польської сучасної драматургії присвоїло їй нагороду як найкращій актрисі. Також є перформеркою, театральною педагогинею, режисеркою.

Yevhen Yakshyn

Artysta wizualny, muzyk, producent dźwięku. Absolwent Wydziału Sztuki Wizualnej Czerkaskiego Państwowego Uniwersytetu im. Chmielnickiego. Jest członkiem projektu artystycznego SF-Group. Jego prace wizualne były prezentowane na wystawach w Kijowie, Lwowie, Odessie, Czerkasach, Genewie. Jako gitarzysta gra w rockowych grupach Гапочка i INAIA.

Євген Якшин

художник, музикант, звукорежисер. Випускник кафедри візуального мистецтва Черкаського державного університету ім. Б. Хмельницького. Член мистецького проекту SF-Group. Його мистецькі роботи були презентовані на виставках у Києві, Львові, Одесі, Черкасах, Женеві. Як гітарист грає в рок-гуртах Гапочка і INAJA.

Dima Levytskyi

dramatopisarz, reżyser, artysta mediów. Absolwent Wydziału Filologii Ukraińskiej Państwowego Uniwersytetu w Chmielnickim i The School of Dramatic Art w Moskwie. Współzałożyciel grupy Pic Pic, która realizuje interaktywne audiospacery. Był m.in. współdramaturgiem polsko-ukraińskiej koprodukcji „Mój dziad kopał. Mój ojciec kopał. A ja nie będę” oraz dramaturgiem spektaklu „Przysposobienie obronne” (ДПЮ) charkowskiego Teatru Piękne Kwiaty. Przekład jego dramatu „Studnia” znalazł się w antologii „Współczesna dramaturgia ukraińska od A do Ja”(Adit 2018). W ramach I edycji Biennale Warszawa 2019 zrealizował projekt „Kijowska. Nie razem a blisko. Audiospacer„.

Діма Левицький

драматург, режисер, медіа художник. Випускних факультету української філології Державного університету у Хмельницькому і The School of Dramatic Art у Москві. Співзасновник групи Pic Pic, яка створює інтерактивні аудіотури. Був, серед іншого, співдраматургом польсько-української копродукції “Мій дід копав. Мій батько копав. А я не буду” та драматургом вистави “ДПЮ” харківського Театру “Прекрасні квіти”. Польський переклад його п’єси “Криниця” був вміщений у антології “Сучасна українська драматургія від А до Я” (Адіт, 2018). В межах I едиції Бієнале Варшава 2019 реалізував проект “Київська. Не разом, але близько. Аудіопрогулянка”.

PSYCHOSIS / Психоз

Roza Sarkisian

Absolwentka Wydziału Reżyserii Charkowskiego Państwowego Uniwersytetu Sztuki im. I.P. Kotlarewskiego (2012) i socjologii politycznej na Państwowym Uniwersytecie im. W.N. Karazina w Charkowie (2009). Inicjatorka, dyrektorka artystyczna i reżyserka charkowskiego Teatru De Facto. Od października 2017 – główna reżyserka (etatowa reżyserka, odpowiedzialna za kształt artystyczny teatru) w Pierwszym Teatrze (Pierwszym Akademickim Ukraińskim Teatrze dla Dzieci i Młodzieży) we Lwowie. Laureatka stypendium Gaude Polonia Ministra Kultury i Dziedzictwa Narodowego RP w 2017 roku i konkursu British Council Ukraine Taking the Stage 2017.

Роза Саркісян

випускниця кафедри режисури Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського (2012) і політичної соціології Державного університету ім. Каразіна у Харкові (2009). Ініціаторка, художня керівниця і режисерка харківського Театру De Facto. З жовтня 2017 – головна режисерка (штатна режисерка, відповідальна за мистецьку форму театру) Першого театру (Перший академічний український театр для дітей та юнацтва) у Львові. Лауреатка стипендії Gaude Polonia Міністра культури і національної спадщини РП у 2017 році та конкурсу British Council Ukraine “Taking the Stage 2017”.

*****

KONCERT/Концерт

Koncert „Otwarta. Muzyka na głos i pianino” / „Вiдверта. музыкa для голоса и фортепиано”

Alexandra Malatskovska

Kompozytorka, wokalistka, pianistka, aktorka, trenerka wokalna. Ukończyła Chersońską Szkołę Muzyczną w klasie fortepianu oraz klasę kompozycji i instrumentalistyki Wydziału Wykonawczo-Muzykologicznego Charkowskiego Państwowego Uniwersytetu Sztuk im. I.P. Kotlarewskiego. Autorka muzyki do licznych spektakli (m.in. Rozy Sarkisian, Oleny Apchel, Eleny Avdieievej) i filmów krótkometrażowych. Jej pierwszy solowy album „Otwarta” z kompozycjami na głos i fortepian ukaże się w tym roku.

Олександра Малацковська,

композиторка, вокалістка, піаністка, актриса, тренерка вокалу. Закінчила Херсонську музичну школу за класом фортепіано, а також кафедру композиції та інструментування виконавсько-музикознавчого факультету Харківського державного університету мистецтв ім. І. П. Котляревського. Авторка музики до численних вистав (серед інших, Рози Саркісян, Олени Апчел, Олени Авдєєвої) та українських короткометражних фільмів. Її перший альбом “Відверта” з композиціями для голосу і фортепіано вийде в цьому році.

TWÓRCY/художники: Україна