PSYCHOSIS (Charków, Kijów, Lwów) / ПСИХОЗ  (Харків, Київ, Львів)

spektakl oparty na motywach dramatu Sarah Kane oraz wierszy Anne Sexton i Sylvii Plath / за темами п’єси Сари Кейн та віршів Анн Cекстон і Сильвії Плат

• 14 września, godz. 18.00 i godz. 20.00, Malarnia, Teatr Polski w Poznaniu
• 14 вересня,  18:00 і 20:30, Malarnia, Театр польський у Познані 

reżyseria: Roza Sarkisian / режисура: Роза Саркісян

scenografia: Diana Khodiachykh / сценографія: Діана Ходячих

muzyka: Alexandra Malatskovska / музика: Олександра Малацковська

performerki: Nina Khyzhna, Oksana Cherkashyna, Alexandra Malatskovska / перформерки: Ніна Хижна, Оксана Черкашина / Олександра  Малацковська

premiera listopad, teatr „Aktor”, Kijów / прем’єра: лютий 2018

czas trwania spektaklu: 70 minut / тривалість вистави: 70 хв.

Kijowska premiera Kane zdaje się próbą odrzucenia przypisanego autorce zbanalizowanego sztafażu poetki przeklętej – zrozpaczonej, inspirującej licealistki, takiej jakich wiele. A zarazem dania wyrazu zażenowaniu, które towarzyszy psychicznemu cierpieniu kobiecego (i nie tylko) podmiotu samobiczowanego przez własny intelekt. „Wstyd, wstyd, wstyd”, „sorom, sorom, sorom” – powtarza się refren. To próba przejścia od wstydu do empowermentu.

Witold Mrozek, Dwutygodnik.com

„Czarny kabaret o nielegalnej miłości i śmierci”, „dwubiegunowe show”, „psychodeliczny wieczór panieński”, „feministyczna rewia”, „manifest wyemancypowanej kobiecości” – to tylko niektóre z określeń, jakimi opisywała spektakl ukraińska krytyka i publiczność. Spektakl celebruje siłę kobiet: świadomych i szalonych, niepokornych i bezczelnych, cierpiących i śmiejących się z własnego cierpienia, nierozważnych i nieromantycznych. Na scenie toczy się nieustanna gra z granicą: granicą bólu, „normalności”, formy teatralnej, społecznego tabu. Wszystko to służy dekonstrukcji mitu o miejscu kobiety w społeczeństwie.

Spektakl, zrealizowany przez bezkompromisowe charkowskie artystki rozpoznawalne w całej Ukrainie, jest uważną, dotkliwą analizą tego, jak działa norma i normatywność w patriarchalnym społeczeństwie, które dla kobiet rezerwuje tylko ograniczony zestaw ról. Wyprowadza widza ze strefy intelektualnego i estetycznego samo- zadowolenia, myli tropy, sprowadza na manowce i odbiera mu bezpieczną rolę konsumenta cudzych wzruszeń. Miłość, rozpacz, depresja i śmierć obecne w słynnym dramacie Sarah Kane i w wierszach amerykańskich „poetek przeklętych”, w spektaklu nabierają nieoczekiwanych kształtów. Jeśli rozpacz to w rytmie songów, jeśli depresja to wymieszana z autoironią. Seksualność bywa zarówno bolesna, jak i groteskowa. „Chora” może stać się lekarzem, i na odwrót.

Pierwotna wersja spektaklu została zrealizowana w kijowskim teatrze „Aktor” w ramach projektu British Council Ukraine „Taking the stage” Obecna, zmodyfikowana wersja jest produkcją niezależną.

*****

Київська прем’єра Кейн робить спробу відкинути приписаний авторці банальний антураж типової проклятої поетки – розпачливої, надихаючої старшокласниць. Та, водночас, висловити ніяковість, яка супроводжує психічне страждання жіночого (і не тільки) суб’єкту підданого самобичуванню власного інтелекту. “Сором, сором, сором” – повторюється рефрен. Це спроба переходу від сорому до empowerment-у.

Вітольд Мрозек, Dwutygodnik.com

“Чорне кабаре про нелегальну любов і смерть”, “біполярне шоу”, “психоделічний дівич вечір”, “феміністичне рев’ю”, “маніфест емансипованої жіночності” – це лише деякі з означень, якими виставу описувала українська критика і публіка. Вистава торжествує силу жінок: свідомих і шалених, непокірних і нахабних, нерозважних і неромантичних, які страждають і сміються з власних страждань. На сцені відбувається невпинна гра з межею: межею болю, “нормальності”, театральної форми, суспільного табу. Все це здійснює деконструкцію міфу про місце жінки в суспільстві.

Вистава, створена безкомпромісними харківськими артистками впізнаваними у всій Україні, є уважним, діткливим аналізом того, як працює норма і нормативність у патріархальному суспільстві, яке для жінок резервує лише обмежений набір ролей. Виводить глядача зі сфери інтелектуального і естетичного самовдоволення, заплутує сліди, зводить на манівці і забирає в нього безпечну роль споживача чужих емоційних зворушень. Любов, розпач, депресія і смерть, присутні в знаменитій драмі Сари Кейн і в поезії американських “проклятих поеток”, у виставі набувають несподіваних форм. Якщо розпач, то в ритмі зонгів, якщо депресія то змішана з автоіронією. Сексуальність буває як болісна так і гротескна. “Хвора” може стати лікарем, і навпаки.

Первинна версія вистави була створена у київському театрі “Актор” в рамках проекту British Council Ukraine „Taking the stage”. Актуальна, модифікована версія є незалежною продукцією.