12.10.2020

Republika głuchych | wykład performatywny

Pomarańczowa okładka książki z napisem "Ilya Kaminsky Deaf Republic".

 

Republika głuchych | wykład performatywny / Республіка глухих | перформативна лекція 

  • 24 października (sobota), 19.00, Duża Scena, Teatr Polski w Poznaniu
  • 24 X (субота), 19.00, Велика сцена, Польський театр у Познані

 

Cena biletu: 15 zł

kup bilet

 

Obejrzyj online:

 

Linki otwarte będą do 30 listopada 2020 r., godz. 24.00.

 

Anna Łazar, Ilya Kaminski, Daniel Kotowski, Martyna Zaremba-Maćkowiak

Анна Лазар, Ілля Камінський, Даніель Котовський, Мартина Заремба-Мацковяк

 

Wykład performatywny Republika Głuchych opierać się będzie na poetyckiej opowieści Illi Kaminskiego Deaf Republic. Historia rozgrywa się podczas stanu wojennego w małym miasteczku Wasenka. Występują w niej mieszkańcy Wasenki, rodzina lalkarzy – Alfonso, Sonia, dziecko Annuszka, głuchy kuzyn Pietia, Mamma Galia Armolińskaja, lalkarze, żołnierze i lalki. Mieszkańcy Wasenki wymyślili własny język gestów. Niektóre pochodzą z tradycji rosyjskiej, ukraińskiej, białoruskiej, jidysz, inne z amerykańskiego języka znaków. Pozostałe mogły zostać stworzone przez mieszkańców, którzy chcieli powołać do życia język nieznany władzom. Wykład performatywny Republika Głuchych opierać się będzie na poetyckiej opowieści Deaf Republic autorstwa Ilii Kaminskiego – wybitnego poety, laureata Anisfield-Wolf Book Award (2020), wykładowcy akademickiego, krytyka, tłumacza, a jednocześnie osoby dotkniętej niepełnosprawnością słuchową. Wykład zawierać będzie fragmenty wierszy performowane przez głuchego artystę Daniela Kotowskiego, aktorkę Martynę Zarembę-Mąćkowiak oryginalne nagrania poety oraz komentarze Anny Łazar – tłumaczki i krytyczki, przywołujące wybrane wątki z kultury współczesnej Europy Wschodniej.

Перформативна лекція Республіка глухих буде створена за мотивами повісті Іллі Камінського Deaf Republic. Історія розгортається під час воєнного стану в малому містечку Васенка. В ній виступають мешканці Васенки, сім’я лялькарів – Альфонсо, Соня, дитина Аннушка, гляхий кузен  Пєтя, Мамма Галя Армолінська, лялькарі, солдати і ляльки. Мешканці Васенки вигадали власну мову жестів. Деякі жести походять з традиції російської, української, білоруської, їдиш, інші – з американської мови жестів. Решту могли створити мешканці, що хотіли оживити невідому для влади мову. Перформативна лекція Республіка глухих буде опиратися на поетичну повість Deaf Republic  Іллі Камінського – видатного поета, лауреата Anisfield-Wolf Book Award (2020), академічного викладача, критика, і, водночас, людини з порушеннями слуху. Лекція міститиме фрагменти віршів, які перформує глухий артист Даніель Кротовський, актриса Мартина Заремба-Мацковяк, оригінальні записи поета і коментарі Анни Лазар – перекладачки і критикині, що звертаються до вибраних тем з культури сучасної Східної Європи.

 

 

Ilya Kaminsky – urodzony w Odessie, słabosłyszący ukraińsko-rosyjsko-żydowsko-amerykański poeta, krytyk, tłumacz i wykładowca. Autor tomów wierszy „Dancing in Odessa” and „Deaf Republic”. Wykłada literaturę w Georgia Institute of Technology, współpracuje z organizacjami udzielającym pomocy prawnej imigrantom. Laureat licznych nagród literackich, w 2020 otrzymał Anisfield-Wolf Book Award – amerykańską nagrodę literacką przyznawaną od 1935 roku za wkład w zrozumienie podłoża rasizmu i docenienie różnorodności kulturowej na świecie.

Ілля Камінський – Народився в Одесі, українсько-російсько-єврейський поет з порушеннями слуху, критик, перекладач і викладач. Автор поетичних збірок «Dancing in Odessa» і «Deaf Republic». Викладає літературу в Georgia Institute of Technology, співпрацює з організаціями, що надають правову допомогу іммігрантам. Лауреат численних літературних нагород, у 2020 отримав Anisfield-Wolf Book Award – американську літературну нагороду, яку присуджують з 1935 року за вклад в розуміння підвалин расизму і цінування культурної різнорідності у світі.

 

Anna Łazar – kuratorka, autorka tekstów, tłumaczka. Pracowała w dziedzinie dyplomacji publicznej i kulturalnej w MSZ jako wicedyrektorka i p.o. dyrektora w Instytucie Polskim w Kijowie (2008–2014) i w Petersburgu (2015–2018). Wykładała w Instytucie Kultury Polskiej UW (2007–2008), w Instytucie Sztuki PAN (2019–2020), redaktorka pisma o sztuce współczesnej „Sekcja” (2004–2008) i numerów tematycznych pism literackich „Krytyka” (UA), „Zviezda” (RU) publikuje m.in. w „Czasie Literatury”, „Herito” , „New Eastern Europe”.

Анна Лазар – Кураторка, авторка текстів, перекладачка. Працювала в галузі публічної і культурної дипломатії в МЗС як віцедиректорка і в. о. директора в Польському інституті у Києві (2008-2014) і Петербурзі (2015-2018). Викладала в Інституті польської культури ВУ (2007-2008), в Інституті Мистецтв PAN (2019-2020), редакторка видання про сучасне мистецтво «Секція» (2004-2008) і тематичних номерів літературних видань «Критика» (UA), «Звезда» (RU), друкується, серед іншого, в «Часі літератури», «Herito» , «New Eastern Europe».

 

Daniel Kotowski – artysta wizualny. Absolwent Wydziału Architektury Wnętrz Akademii Sztuk Pięknych w Warszawie (2018) oraz Wydziału Sztuki Nowych Mediów Polsko-Japońskiej Akademii Technik Komputerowych w Warszawie (2016). Jego praktyka artystyczna jest punktem wyjścia do refleksji o własnym istnieniu. Silnie nawiązuje do osobistego doświadczenia, czyli – jak sam siebie określa – jest Głuchym, niekompletnym. W swojej praktyce analizuje własne ciało poprzez władzę nad biologią. Często odnosi się do pojęcia biowładzy i biopolityki w ujęciu Michela Foucaulta. Zajmuje się performansem, sztuką instalacji, fotografią i projektowaniem, tworzy obiekty i filmy wideo. Obszarem jego zainteresowań jest komunikacja społeczna i polityka społeczna. Prowadzi stały cykl spotkań w Zachęcie – Narodowej Galerii Sztuki (Zachęta miga!), jak również w Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie.

Даніель Котовський – Художник. Випускник факультету архітектури інтер’єрів академії образотворчих мистецтв у Варшаві (2018) та факультету мистецтва нових медіа Польсько-японської академії комп’ютерних технік у Варшаві (2016). Його мистецька практика є вихідним пунктом до рефлексії про власне існування. Сильно апелює до особистого досвіду, тобто – як сам себе називає – є Глухим, неповноцінним. У своїй практиці аналізує власне тіло через владу над біологією. Часто звертається до поняття біовлади і біополітики у формулюванні Мішеля Фуко. Займається перформенсом, мистецтвом інсталяції, фотографією і проєктуванням, творить об’єкти і відеофільми. В полі його зацікавлень суспільна комунікація і суспільна політика. Проводить сталий цикл зустрічей в Захенті – Національній галереї мистецтва (Захента мигає!), а також в Музеї сучасного мистецтва у Варшаві.

Czarny napis "czas literatury" na białym tle.Niebieski napis "POZnań"Po lewej prostokąt w różnych odcieniach pomarańczu. Napis małymi literami "ukrainian institute"LOGOTYP INSTYTUTU TEATRALNEGO. NA CZARNYM TLE NAPIS - INSTYTUT TEATRALNY IM. ZBIGNIEWA RASZEWSKIEGO. Z LEWEJ STRONY DUŻY CZARNY DWUKROPEK I PLUS. W SŁOWIE INSTYTUT ZAMIAST I DWUKROPEK, W SŁOWIE TEATRALNY ZAMIAST T - PLUSNapis "Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego". Wszystkie słowa napisane są na szaro, tylko "Kultury" na czerwono.